Владислав Ващук у формі "Спартака"
Колишній захисник київського "Динамо" Владислав Ващук вперше розповів, чому 2003 року перейшов до московського "Спартака".
"2002. Листопад. Чотири місяці після травми – розрив хрестоподібної зв'язки. Хто знає, той зрозуміє про що я. Два місяці на милицях, потім півроку мінімум відновлення. Лобановського вже немає.
Тяжко хворіє мама. Рак. Щодня йдуть божевільні суми, рак – страшна хвороба.
Місяць намагаюся потрапити до Ігоря Михайловича Суркіса, адже контракт закінчується, а підписувати його продовження ніхто не хоче. Дзвоню щодня до відділу кадрів, а у відповідь – ні, Влад, нічого...
Нарешті пробився до Суркіса. Іду з таємницею надією попросити про збільшення зарплати – я ж гравець збірної, капітан команди, іноземці отримують вп'ятеро більше, ніж я...
Відповідь була несподіваною і дуже жорстокою.
"Контракт ??! Який, на х**, контракт?!? Кому ти, на х** потрібен, інваліде ??! Іди геть звідси!!!"
Як вийшов з кабінету – не пам'ятаю.
Що далі робити – не розумію. В "Динамо" я не потрібен, а спробувати себе в інших клубах з травмою – нереально.
У лікарні – мама. І кожен божий день потрібні ліки.
Друзям в Києві розповісти відразу не зміг – від образи і відчаю зводило вилиці. Я віддавав клубу, все що міг. А коли травмувався – викинули як собаку з перебитою лапою, – написав Ващук в соцмережах.
- З Єгором Титовим ми познайомилися через Парфьонова. Поспілкувалися, знайшли спільну мову. І у розмові з ним на запитання – ну що там, як нога, скоро на поле – видав все. І про інваліда, і про контракт і про маму в лікарні. Єгор помовчав і сказав: "Давай я спробую у себе в клубі поговорити. Може, заберуть тебе".
Набрав він мене того ж дня ввечері. Сказав, що мене чекають.
Червіченку я зі старту сказав: "У мене – травма. Лікарі кажуть – потрібно ще півроку".
Той не розгубився і відповів: "Ти нам – потрібен. Відновлюйся. Чекатимемо".
Через півгодини в кабінеті з'явилися юристи команди, пояснили, що мені потрібно відіслати повідомлення до моєї команди поштою і тільки після цього підписувати контракт зі "Спартаком".
Приїхав додому, все відправив і став збирати речі до Москви.
За тиждень мені ніхто не подзвонив і я щиро радів, що знайшов роботу, хоч і в іншому клубі, але все ж...
Реакція Суркіса була несподіваною і різкою.
Десь через тиждень (пошта тоді працювала повільно), пролунав дзвінок. Здавленим голосом секретарка сказала: "Владе, до Ігоря Михалойвича... терміново".
Ігор Михайлович зустрів мене з посмішкою. Сказав: "Ну все, пошуміли і годі, йди контракт підписуй". І запропонував зарплату. Точно таку ж, як в "Спартаку". У футбольному світі секрети тримаються недовго. Я зібрався з думками... і відмовив.
Ви не розумієте, чого мені тоді це коштувало! Звичка підкорятися сиділа вже на генетичному рівні, пересилити себе тоді було дуже важко.
Крик стояв такий, що чути було на всіх поверхах. Але я вже чітко розумів – я вже дав слово і повинен за нього відповідати. Рішення я не зрадив. Та пішов.
Відкривши тим самим собі двері до пекла.
Яке мені треба було пережити".
У Москві Ващук відіграв один сезон. Потім перейшов до "Чорноморця", а звідти повернувся знову до "Динамо". Там його постійно ображали вболівальники за перехід до московського клубу.
Завершив кар'єру 2011 року.