Віктор Скрипник. Фото AFP
- Пане Вікторе, як сприйняли подію в Дортмунді у вівторок ввечері?
- Звичайно, це не може не радувати. Зараз така ситуація в світі, коли не знаєш, що може трапитися. Безумовно, прикро, що такі матчі перериваються. Всі в шоці. Слава Богу, обійшлося без жертв і серйозних ушкоджень.
Поруч з автобусом "Боруссії" вибухнула бомба, один футболіст постраждав
- У вас, випадково, немає знайомих в дортмундській команді?
- Є. Але це не означає, що я зараз всім їм буду дзвонити. Це біда не тільки Дортмунда, а всього німецького футболу. Повторюся, слава Богу, все було не так масштабно, і вже в середу ця гра відбулася.
- Які настрої в зв'язку з цим замахом на "Боруссію" у Німеччині?
– Є думки, що це тільки згуртує "Боруссію" і розсердить її. Інші кажуть, що, можливо, уболівальникам буде не до футболу то ж вони побояться йти на стадіон. Через подібне вже проходили, коли скасовували гру збірної Німеччини в Ганновері через загрозу терактів. Повертаємося до того, що дуже неспокійно в усьому світі і шкода, що це добирається до спорту.
-По-вашому, подія може позначитися на відвідуваності матчів в Німеччині?
- Сподіваюся ні. Ці події ще свіжі в пам'яті і, можливо, когось пересмикнуть. Але футбол – це той спектакль, на який всі хочуть потрапити
- Поговоримо про "Барселону". Мало хто думав, що з нею може статися практично те ж, що і в Парижі. Але це сталося. Як для себе пояснюєте її розгром в Турині?
- Мені здається, команда себе вже вичерпала. Вона може вистрілити, як в матчі-відповіді з ПСЖ. Але в цілому каталонці вже не грають, а мучаться. "Барселону" всі вивчили. Звичайно, в її складі – топ-гравці. Але каталонцям, на мій погляд, не вистачає свіжості, нових футболістів, які б внесли більше креативу в гру команди. Звичайно, потрібно похвалити "Ювентус", який зіграв з хорошою, притаманною італійським командам, тактичною школою . Припускаю, що "Барселона" в цей раз вже не відіграється ...
- Двічі в одну вирву снаряд не потрапить?
- У футболі всяке трапляється, але не думаю. Парижани майже завжди грають в атакуючий футбол, з позиції сили. А на полі "Барселони" зіграли від оборони, що роблять не часто або не вміють робити. І за це поплатилися – "Барселона" забила ці м'ячі. Можна сказати: не "Барселона" обіграла Париж, а Париж програв "Барселоні". Не думаю, що італійці можуть розгубити перевагу у три м'ячі. Тим більше, вони добре грають другим номером. І тактичні оборонні побудови італійців відрізняються від інших – вони більш компактні. Думаю, "Барселоні" в цей раз нічого не світить.
- Перейдемо до ваших справах. З тих пір, як у вересні ви покинули пост головного тренера "Вердера, вже встигли психологічно відновитися і перезарядити батарейки?
- Час лікує, хоча я і не хворів ... Звичайно, постійна, з матчу до матчу, боротьба за виживання в Бундеслізі наклала свій відбиток. Це переживання не стільки за результат, скільки за клуб. Добре, що зараз ми набрали очки, що дозволяють не сильно побоюватися, що вилетимо. Хоча це не означає, що можна тепер грати абияк. Що стосується моїх справ, у мене – діючий контракт з "Вердером", я спілкуюся з колегами і працюю, можна так сказати, і далі. Так що все нормально, за мене не треба переживати.
- Що зараз входить в коло ваших обов'язків в "Вердері"?
- Той же футбол, аналітика, тільки без перевдягання та виходу на поле. Можна сказати, я людина разом з клубом, яка насолоджується вільним часом. У мене немає жорсткого робочого графіка. Але всі знають, що я належу "Вердеру".
- У цієї вашої посади є назва?
- Формально я входжу в тренерський штаб "Вердера".
- Що дозволили собі за останні півроку такого, на що під час активної роботи не вистачало часу? Може, з'їздили кудись або до театру, кіно сходили?
- Якраз те, що ви перерахували, ось це я зараз і роблю. Час дозволяє. Я не буду називати ті країни, де я був, чи ті музеї, які відвідав. Відвіз своїх дітей в спекотні краї, де раніше не вистачало часу побувати. Я радий цьому часу. До цього 20 років у "Вердері" все було розплановано, відпустка – два рази на рік. А хотілося і туди з'їздити, і туди. Зараз я насолоджуюся життям і радий цьому. Можу спокійно полежати, почитати книгу.
- Які у вас книжкові переваги?
– Люблю, наприклад, військові мемуари, а зараз читаю іспанський детектив.
- Анатолій Мущинка, коли виступав в Німеччині, розповідав нам, що після завершення кар'єри гравця працював завмагазином, опанував IT-спеціальність. Ви себе можете уявити за межами футболу?
- Футбол увійшов в моє життя, сподіваюсь, назавжди, і поки це так, мені не треба думати про інше.
- Ви говорили, що не виключаєте роботи в Україні. Мене це здивувало, враховуючи, що наш футбол зараз в занепаді ...
- Ключове слово – "якщо". Якщо буде пропозиція, тоді я буду думати, приймати рішення. Поки що навіть немає для цього підстав.
-Зараз на межі існування "Дніпро", з якого ви їхали в "Вердер" в 1996-му. Як оцінюєте ситуацію з вашим колишнім клубом?
- Звичайно, неприємно чути такі новини. Але було б дивно, якби в теперішній час в Україні все процвітало. Я бажаю "Дніпру" продовжити існування. Труднощі були і тоді, коли я грав в "Дніпрі". Але знаходилися правильні рішення, спонсори, щоб команда піднімалася. Навіть якщо команда вилетить або її знімуть зі змагань, уболівальникам треба продовжувати вірити, що вона знову буде грізною силою в українському футболі.
- Цікава ваша думка про Коноплянку. Те, що він майже не грає в "Шальке", для вас дивно або логічно?
- Мені можна було б робити висновки, якби я перебував там. Спостерігаючи з боку, сподівався, що той рік, який він провів у "Севільї", навчить людину більш інтенсивному футболу і додасть йому бажання себе розвивати. В "Шальке" у нього у свій час досить непогана статистика по голам була ... Але у кожного доля. Західний футбол відрізняється великою конкуренцією. У цьому, на мій погляд, одна з причин, чому ми не так часто бачимо на поле українських легіонерів.
- Про Коноплянку кажуть – грає на чистих м'ячах, які не відпрацьовує на оборону. У цьому корінь його проблем?
- Ви питаєте і самі ж відповідаєте. Хтось каже: йому не підходить тактика. Хтось: погана форма. Я не знаю внутрішніх подробиць. Але ті нюанси, про які ви говорите ... Це, можливо, одна зі складових, що призводять до того, що він не грає.