Хуршідбек Норматов / Фото: Сергій Ніколаєв
— Чому обрали "Українських отаманів"?
— До мене у вашій команді виступав мій друг, Хасанбой Дусматов. Він розповідав, що в колективі хороша атмосфера, хвалив хлопців і тренера. Тому я теж вирішив виступати за "отаманів", і не пошкодував. В Україні класні вболівальники, які дуже тепло приймають і всі цікавляться боксом.
— Як вам колектив, адже цього року багато молоді?
— Так, команда молода, і багатьом не вистачає досвіду. Але поради намагаюся не давати, адже мені й самому ще є чому вчитися і потрібні настанови тренера. Але відчуваю, що розвиваюся з кожним поєдинком. У першому бою з мексиканцем відбоксував в одній манері, з китайцем — вже зовсім в іншій. І ось так, з практикою, обов'язково прийде досвід. А завдання у мене в цьому сезоні — вигравати кожен бій і завоювати олімпійську ліцензію.
— У ринзі ви багато переміщується і перебуваєте в хорошій фізичній формі. Скільки бігаєте на тренуваннях?
— В Україні ми бігаємо кроси 10-15 км. А в Узбекистані тренуємося в горах, де долаємо і по 20 км.
— Після перемоги в матчі з "Китайськими драконами" в рингу ви виконали гопак. Спеціально розучували?
— Ні (сміється). Я взагалі не знав, що це український національний танець. Просто на тренуваннях нам давали таке завдання. І після перемоги на радощах вирішив його повторити. Потім мені написали: "У тебе класний гопак". А я стою і думаю: "Що таке гопак? Або хто це такий?". Тоді хлопці з команди мені пояснили, що це танець вашої країни.
— Зустріч у Китаї складалася непросто. Ви виходили в ринг, коли команда поступалася 1:2. І зуміли перемогти достроково. Планували?
— Нокаут не можна планувати, інакше в рингу потім буде дуже важко. Нокаут, якщо все правильно робиш, прийде сам. Перед виходом на ринг просто сиджу і думаю про бій, слухаю, що говорить тренер, налаштовуюся. І потім у мене все виходить.
— На виїзді вам виступати важче, ніж в Україні?
— На виїзді складніше за рахунок довгої дороги. До Китаю взагалі добиралися 25 годин! Плюс різниця в погоді — в Україні зараз зима, а там — літо! Тому акліматизація проходила важко. Але на поєдинок зумів зібратися. А в плані психології мені все одно, де боксувати — я завжди готовий.
— Встигли подивитися Київ?
— Я тут півтора місяця, але, якщо чесно, нормально нічого не бачив. Після Марокко вихідний, може, підемо подивимося місто.
— А національну кухню хоч пробували?
— Ну, в їдальні на базі дають місцеві страви... О, борщ! Мені дуже сподобався!