Цар на лавці. Блохіна в Греції зігрівала стильна дублянка і ковдру в квітах "Олімпіакоса"
Сьогодні Віктор Скрипник – перший український тренер в топ-п'ятірці єврочемпіонатів – проведе свій дебютний матч біля керма "Вердера". В 1/16 Кубка Німеччини його бременські "музиканти" зіграють на виїзді з "Хемнітцером", клубом третьої німецької ліги. Перед прем'єрою Скрипника ми згадали найцікавіші зарубіжні "гастролі" інших наших фахівців.
ФОМЕНКО. У першій половині 1990-х нинішній наставник збірної України тренував національні команди Іраку і Гвінеї. "В Іраку працювати було цікаво, гравці підібралися хорошого рівня. А курирував мою роботу старший син Саддама Хусейна – Удей, який очолював і Олімпійський комітет країни, і Федерацію футболу, – розповів нам вчора Михайло Іванович. – В Ірак я був відряджений Радінтерспортом, і за умовами контракту левову частку зароблених грошей повинен був віддавати державі. Але після перших же успішних матчів Удей викликав мене до себе, і, з'ясувавши всю цю схему розрахунків, запропонував переподпісать контракт на більш вигідних для мене умовах. на жаль, попрацювати в Іраку я встиг лише півтора місяці, а потім почалася війна в Перській затоці. Скажу чесно, виїжджав звідти з жалем. Ну, а в Гвінеї я швидко розчарувався, провиною чому став цілий ряд факторів, у тому числі клімат, і повернувся в Україну".
ЛОБАНОВСЬКИЙ. Незабаром після ЧС-1990 Метр прийняв пропозицію очолити збірну ОАЕ. Причому не тільки національну, але також молодіжну та юнацьку команди. Лобановський вивів арабських "соколів" у півфінал Кубка Азії-1992, але доопрацювати в Дубаї до кінця контракту не довелося. Почалося все з конфлікту з одним із футболістів, які опинилися далеким родичем шейха. Хлопець порушував дисципліну і відмовлявся виконувати установки. Лобановський не включив його склад збірної на Кубок Перської затоки, за що в підсумку і постраждав. Федерація відсторонила його від роботи з першою командою, залишивши в підпорядкуванні тільки молодь. Почалися судові тяжби, що призвели до дострокового розірвання угоди.
БЛОХІН. Тренер-чвертьфіналіст ЧС-2006 найбільших успіхів за межами України домігся в Греції, де з "Олімпіакосом" узяв Кубок країни-1992. Під його керівництвом там грали Протасов, Литовченко і росіянин Савичев. Останній з них розповідав нам, що Блохін був чи не першим тренером в Греції, який почав привчати тамтешніх гравців до жорсткої дисципліни. "Пам'ятається, Пасха відзначалася. Гравці кажуть: "Ми в це свято не тренуємося". А Блохін: "Ні, буде тренування. У нас післязавтра – гра". Місцеві в шоці були ... Але поступово греки зрозуміли, що порядок б'є клас. Після Блохіна запрошувати іноземних тренерів прийнялися та інші клуби". А сам Олег Володимирович нарікав на стукацтво перекладача. Мовляв, щойно він встигав дати установку, як інформація потрапляла в пресу. Треба сказати, у Протасова, якого греки, як і Блохіна, величали Царосом, тренерська робота в "Олімпіакосі" склалася успішніше – привів клуб до чемпіонства.
ЗАВАРОВ. Наприкінці 2003 року Олександр Анатолійович очолив швейцарський "Віль", президентом якого незадовго до цього став його давній приятель Ігор Бєланов. Правда, не маючи PRO-ліцензії УЄФА, Заваров числився "директором з футболу", а посаду головного тренера займав німець Йоахім Мюллер. Тим не менш, саме під пильним керівництвом Заварова клуб з невеликого містечка домігся найбільшого успіху в своїй історії – виграв Кубок Швейцарії, здолавши у фіналі знаменитий "Грассхопперс" (3: 2). Правда, акціонери клубу так і не знайшли спільної мови з людьми зі Сходу. Почалося цькування, до успіхів команди приплели навіть російську мафію. В результаті з "Віля" пішов Заваров, а потім і Бєланов свій пакет акцій продав.
ДЕМ'ЯНЕНКО. У 2011 році, очолюючи узбекистанський "Насаф", виграв Кубок АФК – азіатський аналог Ліги Європи. "Напередодні фіналу до нас приїжджав президент Узбекистану Карімов, ми з ним хвилин 15 розмовляли, – ділився з нами Дем'яненко. – Він просив нас постаратися подарувати узбецькому народу перемогу в Кубку Азії. Ми це зробили".
ГРИГОРЧУК. Нинішній коуч "Чорноморця" тричі поспіль ставав чемпіоном Латвії з "Вентспілсом", отримуючи визнання тренера року в цій країні: "За це покладалися призи у вигляді статуеток або кубків. Все з нотками національного колориту: один – зі скла, другий – металевий, третій – з дерев'яними елементами. Зараз створюю свій міні-музей, і ці призи займуть там своє місце".
ГРІЗНИЙ. Робота в казахстанському "Тобол" коштувала В'ячеславу Вікторовичу каліцтв. Коли його команда здолала на виїзді "Актобе", фани команди, що програла як з ланцюга зірвалися і закидали тренерський штаб суперника всім, що було під руками. В Грозного догодили два каменю: один – в ногу, інший – в голову.