Янчук та Міщук на подіумі. Фото AFP
Допінг-офіцер ледь вирвав з рук бразильських уболівальників Тараса Міщука і Дмитра Янчука. Напевно, рано вранці суботи вони і подумати не могли, що будуть купатися в променях слави Ріо-2016. На своїй дебютній Олімпіаді хлопці завоювали бронзову медаль на дистанції 1000 метрів на каное-двійці.
Вони були настільки щасливі і безпосередні, що спокійно з медалями вийшли в народ – за межі зони атлетів. Ну і тут же потрапили в щільне кільце бразильських уболівальників. Фотографувалися хвилин двадцять, поки спокійно спостерігав за веселощами допінг-офіцер зрозумів, що так спортсменів він може і до вечора чекати, тому мало не за руку повів за собою.
Ділячись враженнями про гонку і нагороди, хлопці перебивали один одного, доповнювали, відповідали разом – вийшов справжній заспівати дует.
Заспівали хлопці трохи більше двох років тому. "Я молодший Дмитра на три роки. Він уже виступав на дорослих змаганнях, а я по юніорів. І він мені запропонував двійку, – розповідає Тарас про створення екіпажу. – Перший рік у нас не дуже виходило, не змогли виграти чемпіонат України. Але потім , коли почали разом тренуватися, все пішло. Підстьобували один одного, напружували, підбивали і результати прийшли. Ми першими в Україні виграли чемпіонат Європи в каное-двійці. А тепер пишаємося, що стали першими в Україні призерами Олімпійських ігор в каное-двійці".
Складнощів на шляху до нагороди було чимало. "За стандартами, повинен бути обвідний канал на греблі. А тут такого немає. Поруч океан, катери плавають, хвилі піднімають. Стоїш на старті і на хвилі гойдаєшся. Добре хоч у фіналі вода була спокійніше, – розповідають наші спортсмени. – Крім того, коли виступали в півфіналі – був попутний вітер. А сьогодні сильний зустрічний вітер. Ми легкі і нам важко йти проти зустрічного вітру. Ну і найскладніше було на Олімпіаді – вставати о п'ятій ранку і їхати на канал. І так щоранку. Доводилося в дев'ять вечора лягати спати, відчували себе маленькими дітьми. "Вечірню казку" подивилися – і в ліжко. Нічого, тепер можна розслабити і ніч не поспати".
Про тактику: "Наша тактика звичайна – перші 500 метрів розслабляємося, щоб зберегти сили на другу частину дистанції. А потім починаємо додавати. Вже перед фінішем відчули, як сили почали залишати нас. Але боролися до кінця. Хотіли медаль і найвищого ґатунку, але дуже задоволені і "бронзою".
Про мотиватор: "Юра Чебан надихнув нас. Хочеться повторювати його досягнення. Він великий мотиватор для нас. Це наша перша Олімпіада і дуже складно було зібратися. Ми в Ріо з 5 серпня і кожен раз, коли думали про змагання, мандраж з'являвся. А Юра своєю перемогою зняв всю напругу. Тому вийшли на старт в бойовому настрої, без хвилювання. До речі, на наступну Олімпіаду прикрасити свій човен, як у Юри. Зробимо, щось в українському стилі".
Про відносини: "Ми повинні підтримувати один одного як брати. І вірити, що ніхто не підведе. Звичайно лаємося, адже 11 місяців на зборах разом. Днів двадцять ще тримаємося. Потім лаємося, далі трохи до бійки не доходить. Потім заспокоюємось, адже розуміємо , для чого працюємо".
Про розмову під час гонки: "У нас всього три фрази: "Перейшли" – це переходимо на довгий гребок,"Додали", – коли пройшли 500 метрів і "Фініш" – треба зібратися на останній ривок. Більше не говоримо, щоб не збивати ритм дихання".
Про пляжі: "Ми три місяці до одного старту готувалися. Кожен день на воді і ще жодного разу не купалися. У нас навіть загар: одна нога чорна, інша світла. Не можна нам купатися, це дуже розслабляє. Краще в зал піти погойдатися. Але тепер вже можна буде і на пляж піти і розслабитися і відпочити. До статуї Христа дуже хочемо сходити".
До речі, Янчук розповів, як за нього хворіли в рідному Хмельницькому. "Мій брат тренує дитячу футбольну команду. Так ось, він поставив проектор на стадіоні і всією командою стежили за моїм виступом. Хлопці давно за мене переживають і перед Іграми навіть подарували український прапор з побажаннями удачі".