/ Фото: Сергiй Ревера
25-річний український центровий "Атланти Хоукс" Олексій Лень вперше прилетів на матч збірної України. Він розповів нам про три розбиті авто, пропозиції одягатися від Уестбрука і статус зірки.
- За ці кілька днів в Україні встиг познайомитися з тренерами збірної. З'їздив додому, побачив родину, провів трохи часу з друзями, – почав Олексій.
- Додому з'їздили в Антрацит?
- Ні-ні, в Антрацит зараз не з'їздиш, як я розумію. До Дніпропетровської області, там побачився з тіткою і дядьком, мама приїхала. Звичайно, за сім років, що мене тут не було, в Україні сталося багато змін і в порівнянні з Америкою трошки інше. Але наші люди ... Я нудьгував по нашому народу, по нашій їжі! Я борщ взагалі кожен день їв.
- Борщ з пампушками?
- З пампушками та салом!
- В Америці не готуєте його?
- Тільки коли мама приїжджає і готує. Або бабуся.
- Як оціните свою форму?
- Відчуваю себе добре. Потрібно побігати, бо після перельоту ноги трохи важкі. Але, думаю, ми підійдемо до матчу з Іспанією в хорошій формі.
- Адаптація проходить важко?
- Перші пару днів я взагалі не міг спати. Поспав, напевно, години три всього. Але останні дні я нормально відіспався і відчуваю: перебудувався.
- З вами з США прилетіла мама. На Іспанії вона буде?
- У мене на матчі буде багато рідних – я купив 15 квитків. Приїдуть усі – і сім'я, і друзі.
- Чи потрібно вам час, щоб перебудуватися від НБА до європейського баскетболу?
- Баскетбол – завжди баскетбол. Єдине, я помітив, що тут більше якихось комбінацій і більше складнощів в комбінаціях. В НБА набагато все простіше: заслін поставив, бум – провалився. Тут набагато більше якогось руху, і багато чого потрібно запам'ятовувати.
- На тренуваннях ви відпрацьовуєте дальні кидки. Є якийсь свій рекорд в "трійках"?
- По-моєму, 17 поспіль. А так по закінченні кожного тренування я намагаюся забити 120 кидків – по 10 кидків з шести точок з одного боку і те ж саме з іншого.
- Не завжди з НБА приїжджають до збірної. У США на ЧС відправляють в основному молодь. Для вас збірна – це якийсь рівень?
- Грати за країну – це гордість. А в НБА грають через фінансову підтримку, є шанс забезпечити свою сім'ю.
- Наскільки комфортно буде грати з Чорногорією, адже балканські країни діють брудно, плюс силовий баскетбол?
- Не думаю, що вони будуть фізично сильніше, ніж у НБА. І мені однаково провокації, сфокусуюсь на своєму завданні.
- До речі, про провокації. Колись у ЗМІ багато писали про невеликий конфлікті під час матчу з Рассел Уестбрук.
- Після нашого конфлікту ми сиділи поруч на Драфт-лотереї. У Рассела є своя марка одягу, і він каже: "Якщо тобі потрібні якісь речі, я тобі допоможу". Так що на майданчику кожен намагається перемогти, а поза нею – всі друзі.
- Чи будете одягатися від Уестбрука?
- Ні, це точно не мій стиль. Я одягаюся спокійно – джинси, футболка.
- Ви підписали 2-річний контракт з "Атлантою" на $ 8,5 млн. Це для вас оптимальний вибір в нинішній ситуації?
- Було багато різних опцій влітку. Але "Атланта" зробила найбільше пропозицію на ринку. У цьому році для великих ринок був не найкращим. Дуайт Ховард підписав контракт всього на 5 млн. "Хоукс" зробили хорошу пропозицію, я поїхав, познайомився з керівництвом. В "Атланті" у мене хороші шанси грати у стартовій п'ятірці та проявити себе. Буду боротися за місце основного центрового.
- А що вимагають в "Атланті"?
- Треба бігти, робити спринти вперед і назад. Захищатися на пік-н-рол, працювати над триочковим кидком і робити те, що у мене виходить найкраще, – пік-н-рол в нападі.
- У НБА ви в десятці тих, хто провів більше всіх матчів в Лізі, але не грав в плей-офф. На нинішню "Атланту" фахівці теж не покладають великої надії.
- Мені не пощастило – завжди грав в командах, які не потрапляли в плей-офф, але це не від мене залежить. Звичайно, частково і від мене. Але ми будемо намагатися, а далі – як піде.
- У вас хороший дальній, але спочатку в "Фініксі" його не використали, навіть забороняли.
- П'ять років тому в НБА ще по-іншому грали. Великий мав виконувати функції великого, а зараз НБА змінюється, гра як би розтягується, і все – з першого по п'ятий номер – повинні вміти кидати. І грати так простіше – якщо є дальній кидок, у тебе все відкривається. Ти можеш піти під кільце, віддати передачу іншому.
- Вас обрали на Драфті під №5. Від вас в "Фініксі" чекали багато чого. Як впоратися з тиском громадськості, уболівальників, коли щось не виходило?
- Я намагаюся не вступати в social media. Туди вийдеш, і про тебе напишуть більше поганого, ніж хорошого. Намагаюся сфокусуватися на кожному дні – приходити і робити свою роботу.
- Фінікс – це пустеля, а Атланта – зовсім інша картинка.
Так, це як день і ніч. У Фініксі всюди кактуси, а Атланта – місто всередині великого лісу. Але мені подобається, це ближче до українського ландшафту. За два тижні я знайшов і купив собі будинок недалеко від тренувального залу. До цього я жив у квартирі, але хотів будинок з підвалом і зробити з нього таке чоловіче лігво – міні-бар з більярдом, щоб затишно було.
- Добре граєте в більярд?
- Буду вчитися.
- Здалося, що у вас є тяга до автомобілів.
- Я вже три розбив! (Сміється.) Як так? Я – неуважний водій.
- Чим славиться Атланта?
- Там найбільший аеропорт і найбільший акваріум в США. І ще там найбільший завод "Кока-Коли". Але там я не був – не п'ю її.
- У футбольної збірної України новачок співає якусь пісню, на кшталт як посвята. Щось подібне є в клубах НБА або нашої баскетбольної збірної?
- Якщо у когось день народження, то новачки співають стареньким. Ще іноді купуємо дитячі рожеві рюкзаки або коляску з майкою.
—
- Що ви співали?
- Я співав пісню Майкла Джексона, але яку – не пам'ятаю. Чи добре я співаю? Не англійською. (Сміється.)
- В "Атланті" неспіватимете?
- Та куди ?! (Посміхається.) Я вже практично ветеран.
- Все ще дають вам поради, як треба грати?
- Так поради дають всі підряд, навіть на вулиці.
- Де – в Україні чи США?
- Так скрізь. (Посміхається.) У всіх завжди є порада. Кажуть, мовляв, ти повинен побігти.
- Часто впізнають на вулицях?
- Іноді, але в Америці більше, ніж в Україні. За ці дні кілька людей впізнали мене в таксі, ще кілька – в літаку.
- У вас є власний благодійний фонд.
- Якщо є можливість, завжди треба допомагати, віддавати. Всі п'ять років в НБА допомагав людям в Фініксі, в бідних районах міста. Мені під час сезону робити це важко. Найчастіше цим займалися мама і мій менеджер. Зараз ми намагаємося знайти шляхи, як це зробити в Україні, допомогти в Дніпрі, там де я виріс і грав. Думаю, це було б правильно.
- Згідно з дослідженням, у 40% гравців НБА проблеми з психікою – важко дається перехід у дорослий баскетбол або випробування грошима. А що вам було складно на початку кар'єри в Лізі?
- Все було складно. Я англійською погано розмовляв. Потім ніколи не було грошей, а тут треба було платити податки, сплачувати рахунки – за будинок, за газ. Я жодного разу цього не робив. Я досі не навчився, але мені допомагає мій фінансовий консультант.
- Чи відчуваєте себе зіркою?
- Ні, я просто хлопець з України, який поїхав до Америки грати в баскетбол. Гроші не гроші – я завжди намагаюся залишатися собою.