Українська олімпійська чемпіонка: "Таке відчуття, що вони готувалися до Олімпіади не вісім років, а тиждень"

1 серпня 2016, 20:02
Анастасія Коженкова розкритикувала умови на Іграх в Ріо і порівняла їх з чемпіонатом України

Анастасія Коженкова розповіла про умови на Олімпіаді-2016

Олімпійська чемпіонка Лондона-2012 з академічного веслування Анастасія Коженкова розповіла про можливе перенесення змагань з веслування, проживання в Олімпійському селі і акліматизацію в Бразилії.

- На сонці стоїш – жарко, але вітер дуже холодний. Сьогодні у нас штормове попередження – до 15 м/с. Ми не можемо вийти на воду. Канал знаходиться недалеко від моря, і якщо там задує, то у нас тут теж буде дути. Так, там є невелика смуга будинків між каналом і морем. Я не знаю, як буде надалі, але наш тренер сказав, що ми можемо ганяти не 6-10 серпня, як заплановано, а пізніше. Старти можуть переносити через вітер. Ганятися о 6 ранку, як у Греції, ніхто не буде, це все-таки Олімпіада.

Реклама

Такої підготовки, як у Лондоні, тут немає. Особливо не всі один одного розуміють, плутаються у розкладі автобусів. Добираємося до каналу ми довго. Нам їхати лише 34-35 км, але в першій половині це займає за часом годину десять, а ввечері взагалі сумно – година сорок. Тому нам доводиться робити хід конем – приїжджаємо сюди, робимо два тренування і тут же обідаємо. З обідом теж проблематично, не так, як на каналі в Лондоні. Є тільки макарони з соусом двох видів і два салати. Ти начебто і на Олімпіаді, але таке відчуття, що на чемпіонаті України.

Перші два дні нам було дуже легко, і думали, що ніякої адаптації у нас вже не буде, але на третій день трошки туманна голова, ти ніби в невагомості знаходишся.

У деяких кімнатах смердить газом, в одних стоки в душі працюють, в інших – ні. Але у них завжди були труднощі з водою, і нас про це заздалегідь попереджали. У когось є гаряча вода, а в когось – немає. У когось перегоріла проводка. Таке відчуття, що вони готувалися до Ігор не 8 років, а намагалися встигнути все за рік. А взагалі, може, і за тиждень (сміється). Але я приїхала не дивитися, як вони тут все організували, я налаштована на медаль.

Реклама

Ми щодня дивимося на гору зі статуєю, і хочеться туди піднятися. До речі, всі думають, що ми не гребчихи, а баскетболістки.