Вчора в Угорщині та Хорватії стартував жіночий чемпіонат Європи з гандболу. Збірна України, яка входить до шістки команд, жодного разу не пропускали першості континенту, потрапила до групи В і свої матчі проводитиме в Дебрецені.
Досі найвищим досягненням наших дівчат на Євро є "срібло" в 2000 році, коли у фіналі підопічні Леоніда Євтушенка поступилися Угорщині – 30:32. Однак у силу фінансових і кадрових проблем на цьому турнірі Україні, згідно зі ставками букмекерів, плететься в самому хвості. На її перемогу на Євро приймають ставки з коефіцієнтом від 101 до 1001, тоді як фаворитами бачать Норвегію – 5, Угорщину – 5,5, Чорногорію – 6,5 і Данію – 7. При цьому обидві скандинавські збірні з нами в одній групі.
Починати довелося якраз з датчанками. У першій половині ми йшли з суперницями нога в ногу, навіть незважаючи на три одночасних видалення і нереалізовані 7-метрові. Здали лише після перерви, відпустивши скандинавок на 6 м'ячів. І якщо в захисті України виглядала непогано, то в нападі реалізація помітно кульгала, що не дозволило "синьо-жовтим" відігратися – 23:32.
Напередодні від'їзду України в Угорщину "Сегодня" поспілкувалася з наставником нашої команди Леонідом Ратнером і обговорила дві теми. Перша – це виступ "синьо-жовтих" на нинішньому Євро, а друга – легендарна збірна зразка 2004-го, коли українки завоювали для країни єдину олімпійську медаль в ігрових видах спорту. Все-таки в цьому році у бронзових призерок ювілей – 10 років.
ЄВРО-2014. "На цьому чемпіонаті у нас не буде двох лідерів – Юлі Манагарової та Олі Ващук, – почав Леонід Ратнер. – А Манагарова – лідер не тільки в Україні, але і в Європі. Ващук ж тільки збирається приймати турецьке громадянство, але на ЧЄ не зіграє. Про їх переходах ми дізналися ще під час відбіркового раунду, в червні. ми просили Юлю допомогти нам на чемпіонаті Європи. Вона спочатку, начебто, погоджувалася, але перед турніром подзвонила і категорично відмовилася. Щоб її утримати, потрібен матеріальний стимул. але я вважаю, що вона вчинила недобре. Могла б і відіграти чемпіонат.
На Євро ми в найсильнішій групі – у нас три світових лідера. Але раптом пощастить, і ми вийдемо з неї. Так, це складно і малоймовірно. Але я знаю наших дівчаток, і вони будуть битися до кінця. Вони виходять на майданчик з травмами, тому що для них виступати за країну – велика честь. Звичайно, деколи не вистачає майстерності та підготовки, але ми боремося.
Тренер збірної Данії Ян Пютлік сказав, що на Євро всі команди однакові, крім України? Данці нас органічно не переварюють, тому що в 2007-му ми залишили їх без Олімпіади. Датчанки тоді були олімпійськими чемпіонками, а в Пекін через нас не потрапили.
Частково він правильно сказав. Ми втрачаємо спортсменів, а з ними і результати. Звідки взятися гандболу в Україні, якщо в чемпіонаті країни грають юніорки. Наша "молодіжка" навіть не потрапляє у фінальну частину чемпіонатів світу. Це величезний успіх, що ми взагалі пробилися на Європу. А ще якихось сім років тому ходили в лідерах. Зараз жіночий гандбол – на найвищому рівні. Жодна з 16 команд на цьому Євро навіть не замислюється про фінанси. Їм потрібно провести десь збір – вони проводять. Ми цього позбавлені. Але Україна не найгірша команда турніру. Чого нам не вистачає? Не вистачає висококласних виконавців, підготовки і гарного свого чемпіонату. Раніше більшість дівчаток були в українських клубах, де могли розвиватися. У нас тоді був шикарний вибір гравців. Але в якийсь момент держава не вклала гроші, а потім ми не змогли знайти спонсорів, як футбол чи баскетбол.
10 РОКІВ. "Ми з дівчатами дуже часто зідзвонюємося. Вони завжди вітають мене з днем народження. Продовжують вболівати за команду і цікавитися нашим гандболом, хоч і з боку. А ось зібратися і відсвяткувати 10-річний ювілей нікому з дівчат в голову не прийшло. Так, в 2004-му це був великий успіх. Тільки гандбольна команда вигравала "бронзу" на Олімпіаді і посіла 4-те місце на чемпіонаті світу.
Запорука того успіху – величезне бажання самих дівчат і всі умови підготовки. Ми грали на безлічі турнірів і ні в чому не бідували. Це ще раз доводить, що чудес не буває. Щоб перемагати, потрібно готуватися, а щоб готуватися, потрібні фінанси. Тоді збірна була страшенно популярною в Україні. Дівчаток дуже любили в народі, а я не міг спокійно пройти по вулиці – все мене запитували, як там вони. На них з'явився великий попит серед іноземних команд. Хтось так і залишився жити за кордоном, але більшість повернулися".