Михайло Фоменко. Фото О.Дишленко
У суботу православна громадськість відзначала велике свято, так зване Михайлове чудо. У цей день віруючі шанують архістратига Михаїла, що здійснив ряд чудес. І в цей же день, 19 вересня, народився наставник збірної України Михайло Фоменко. У суботу тренер відзначав свій вже 67-й день народження. "Сегодня" додзвонилася Михайлу Івановичу в його рідні Суми, де він проводить свої вихідні. Привітавши з днем народження, поцікавилися у Фоменка подробицями святкування.
"Найпершою мене привітала дружина, – говорить тренер. – А взагалі, всі вихідні телефонують друзі і знайомі, телефон вже майже червоний. Дзвонили і футболісти збірної. Спасибі, що не забувають". Що стосується святкування, то все було просто і душевно. "Відсвяткував скромно, – продовжує Фоменко. – Був такий собі парубочий у нас вдома, прийшли родичі і близькі друзі, посиділи за накритим столом, поспілкувалися".
На питання, який найбільш пам'ятний та цінний подарунок тренер отримував у свій день народження в різний час, Фоменко відповідає: "Це дочка, яка з'явилася на світ 27 вересня".
Прийнято вважати, що людині, народженій у велике церковне свято, всевишній дарує щасливе життя. І хоча за 67 років Михайло Фоменко пережив чимало прикростей, на професійній стезі небеса йому в цілому благоволили. Був він класним захисником, виграв чимало з київським "Динамо", у тому числі єврокубки. А чи траплялися чудеса в житті тренера, народженого на Михайлове чудо? "Ні, не пригадую нічого такого", – після деяких роздумів говорить Фоменко. І тут Михайло Іванович явно був скромним. "Не чекайте чудес – творіть їх самі", – це саме про нього. Дивом називали і вихід очолюваної ним "Гурії" з 7,5-тисячного Ланчхуті у вищу лігу СРСР у 1989-му. А в 1993-му, коли "Динамо" Фоменко в першому матчі 1/16 ЛЧ вдесятьох перемогло в Києві могутню "Барсу" – 3:1? Та й зі збірною України під керівництвом Фоменка відбулися чудесні метаморфози: тренер струснув команду у відборі на ЧС-2014, шкода, до мундіалю не довів.
А у вільний час автор багатьох футбольних чудес віддає перевагу істинно чоловічій забаві – полюванню. "Давненько вже не вибирався, роки два точно, – розповів нам Фоменко. – Мисливські трофеї теж не збираю. Для мене в полюванні важливіше спілкування з природою, а не трофейні роги на стінці. А стріляти і вбивати живність я не люблю".