Сьогодні завершився 72-й чемпіонат Формули-1. Королівські перегони отримали нового чемпіона. Нідерландець макс Ферстаппен на останньому кругу Гран-при Абу-Дабі випередив Льюїса Хемілтона і завоював трофей!
Всього з 1950 року у Формулі-1 було 34 чемпіони. І ви дізнаєтесь про кожного з них.
7. Міхаель Шумахер (Німеччина) – 1994, 1995, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004
Свій перший титул виграв з пригодами: у 1994-му був дискваліфікований на ГП Великої Британії за обгін на прогрівочному колі, відсторонений від гонок в Італії і Португалії за ігнорування чорних прапорів, позбавлений перемоги в Бельгії за невідповідність боліда регламенту – і все одно став чемпіоном. Потім було п'ять поспіль перемог з "Феррарі", у 2006-му він пішов, у 2009-му повернувся, але вже без трофеїв. У грудні 2013 року одержав важку травму голови під час катання на лижах. Відтоді вся інформація про його здоров'я тримається в найсуворішому секреті.
7. Льюїс Гамільтон (Велика Британія) – 2008, 2014, 2015, 2017, 2018, 2019, 2020
Перший темношкірий пілот у Ф-1. Єдиний гонщик, якому вдавалося здобувати перемоги у всіх проведених сезонах поспіль. Рекордсмен за кількістю виграних Гран-прі – 95 і п'єдесталів – 164.
5. Хуан Мануель Фанхіо (Аргентина) – 1951, 1954, 1955, 1956, 1957
Єдиний гонщик, який ставав чемпіоном світу в чотирьох різних командах: "Альфа Ромео", "Феррарі", "Мерседес" і "Мазераті". У 1958 році перед гонкою на Кубі був викрадений противниками режиму Батісти. Через добу Фанхіо відпустили. За мотивами цих подій знятий фільм "Операція Фанхіо".
4. Ален Прост (Франція) – 1985, 1986, 1989, 1993
Улюблений вислів: "Головне – бути першим не на старті, а на фініші", за що і отримав прізвисько Професор. У 1997-му організував свою команду Ф-1 "Прост", яка проіснувала до 2001 року, але успіхів не добилася. У 2014-му був одним із засновників команди Формули-Е "Рено", куди прилаштував свого сина Ніколя. Три роки поспіль "Рено" вигравала командний залік Формули-Е.
4. Себастьян Феттель (Німеччина) – 2010, 2011, 2012, 2013
14 листопада 2010-го став наймолодшим чемпіоном світу у Формулі-1 – 23 роки 134 дні. Любить давати імена своїм болідам, а також на фарт носить в кишені монету в один цент. Тепер виступає за "Феррарі".
3. Джек Бребем (Австралія) – 1959, 1960, 1966
Єдиний гонщик в історії, який виграв чемпіонат у боліді власної конструкції. Наприкінці 1971 року продав свою команду Берні Екклстоуну, майбутньому босові Формули-1. Помер у травні 2014-го.
3. Джекі Стюарт (Велика Британія) – 1969, 1971, 1973
Після загибелі свого друга і напарника Франсуа Севера на Гран-прі США-1973 Стюарт вирішив завершити кар'єру і зайнятися безпекою гонок. Завдяки його зусиллям траси Формули-1 почали огороджувати бар'єрами безпеки і на кожній гонці стала обов'язково чергувати швидка допомога. Разом із сином створив команду Ф-1 "Сюарт", після перепродажу кілька разів тепер це – "Ред Булл". Працює телекоментатором.
3. Нікі Лауда (Австрія) – 1975, 1977, 1984
Став пізнаваний у всьому світу завдяки своїй червоній кепці. Під головним убором Ніки ховав страшні опіки голови, які отримав під час аварії. Після завершення кар'єри зайнявся пасажирськими авіаперевезеннями, створив авіакомпанію Lauda Air, яка проіснувала з 1985 по 2013 рік. Повернувся в авіацію в 2016-му, його Lauda, зокрема, виконувала польоти в Київ. Помер Нікі Лауда в 2019 році.
3. Нельсон Піке (Бразилія) – 1981, 1983, 1987
Виступав під прізвищем матері, оскільки батько (міністр охорони здоров'я) хотів, щоб син став тенісистом. Після завершення кар'єри зайнявся логістикою, випускав GPS-навігатор, просував на бразильському ринку італійські шини і німецькі автомобілі. Допомагає своєму синові Піке-молодшому, який ставав чемпіоном Формули-Е. Дочка Келлі Піке зустрічалася з російським автогонщиком Данилом Квятом.
3. Айртон Сенна (Бразилія) – 1988, 1990, 1991
Його називають найкращим гонщиком в історії Формули-1. У 2000 році в країні провели соцопитування, в якому громадянам пропонували назвати найкращого бразильця за всю історію країни. Перше місце посів Сенна, випередивши Пеле. Айртон загинув 1 травня 1994 року, врізавшись у стіну на Гран-прі Сан-Марино. Він заповів все своє майно, а це близько 400 млн доларів, біднякам.
2. Альберто Аскарі (Італія) – 1952, 1953
У 1955-му на етапі в Монако болід Аскарі вилетів з траси в море, пілот відбувся струсом мозку і переломом носа. Через чотири дні приїхав в Монцу подивитися на випробування спортивних "Феррарі". Не втримавшись від спокуси, сів за кермо і, зробивши кілька кіл, розбився.
2. Грем Гілл (Велика Британія) – 1962, 1968
Єдиний гонщик, який перемагав у трьох найпрестижніших серіях: Формула-1, Інді-500 і "24 години Ле-Мана". У 1975 році, керуючи літаком в умовах поганої видимості, намагався сісти на поле для гольфу, але літак зачепив дерева і впав на землю. Разом з Гіллом загинуло шестеро людей.
2. Джим Кларк (Велика Британія) – 1963, 1965
10 вересня 1961 року в Монці Вольфганг фон Тріпс зіткнувся з Кларком. Машина Тріпса злетіла в повітря і впала на глядачів, загинуло 15 людей. А в 1968-му загинув і сам Кларк, у гонці Формули-2 в Гокенгаймі.
2. Емерсон Фітіпальді (Бразилія) – 1972, 1974
Після Формули-1 двічі вигравав престижну гонку Інді-500 (1989, 1993). Потім подався в бізнес, вирощував апельсини. На власному літаку потрапив в авіакатастрофу, отримав важкі травми, але вижив. Тепер пише колонки в газети і на сайти.
2. Міка Гаккінен (Фінляндія) – 1998, 1999
Покинув Ф-1 в 2001 році. Потім ще брав участь у чемпіонаті DTM, тестував боліди "Макларен". У 1995 році потрапив у важку аварію і частково втратив слух. Тепер співпрацює з компанією, що спеціалізується на розробленні та виробництві слухових апаратів.
2. Фернандо Алонсо (Іспанія) – 2005, 2006
Крім перемог у Ф-1, двічі перемагав на престижних перегонах "24 години Ле-Мана" (2018, 2019). Переможець гонки "24 години Дайтона" (2019). Після дворічної перерви Фернандо повертається в Формулу-1. У наступному сезоні буде виступати за "Рено".
1. Джузеппе Фаріна (Італія) – 1950
Перший чемпіон світу. Переживши численні аварії в гонках, загинув у ДТП в 1966 році.
1. Майк Готорн (Велика Британія) – 1958
Найстильніший гонщик свого часу. Він всю свою кар'єру виступав у краватці-метелику, за що й отримав прізвисько Папійон (Метелик). Через проблеми з нирками завершив кар'єру після чемпіонського сезону, а невдовзі загинув у ДТП.
1. Філ Гілл (США) – 1961
Для Гілла були більш важливі три титули в гонці "24 години Ле-Мана", ніж чемпіонство Формули-1. Після того, як пішов зі спорту, керував майстернею з реставрації історичних авто, коментував гонки на ТБ. Помер в 2008-му від хвороби Паркінсона.
1. Джон Сертіс (Велика Британія) – 1964
Єдиний, хто вигравав чемпіонати світу на двох і чотирьох колесах. Сертіс до перемоги в Ф-1 був чотириразовим чемпіоном у мотогонках. Після гонок продавав мотоцикли, керував британською гонковою серією. Помер у березні 2017 року.
1. Денні Гальм (Нова Зеландія) – 1967
Починав свою кар'єру, виступаючи босоніж, так краще відчував педалі. Завершив виступи в 1974-му, після загибелі друга-гонщика Петера Ревсона. Потім виступав у виставкових змаганнях і гонках на вантажівках. Під час однієї з таких гонок у 1992-му році Гальм помер від серцевого нападу.
1. Йоган Ріндт (Австрія) – 1970
Єдиний чемпіон, який отримав титул посмертно. Розбився на Гран-прі Італії, на швидкості 330 км / год врізався в стіну. Зароблених раніше очок вистачило, щоб Ріндта не обійшли конкуренти.
1. Джеймс Гант (Велика Британія) – 1976
Головний ловелас автогонок. Поступився своєю дружиною відомому акторові Річарду Бертону за мільйон доларів. Після завершення кар'єри працював коментатором. Помер від серцевого нападу в 1993 році, всього через кілька годин після того, як освідчився Гелен Дайсон. У 2013 році вийшов фільм "Гонка", який розповідає про протистояння Джеймса Ганта і Нікі Лауди.
1. Маріо Андретті (США) – 1977
Єдиний, кого визнавали найкращим гонщиком Америки в трьох десятиліттях (1967, 1978, 1984), а в 2000-му його назвали найкращим гонщиком століття в США. Тепер винороб, очолює громаду італійських емігрантів у рідному місті.
1. Джоді Шектер (ПАР) – 1979
Єдиний африканець, який став чемпіоном світу. Після завершення кар'єри у Формулі-1 Джоді заснував компанію, яка створювала симулятори вогнепальної зброї. Потім продав її, живе в Британії, веде виробництво екологічно чистої сільгосппродукції.
1. Алан Джонс (Австралія) – 1980
Після завершення кар'єри довгий час працював на австралійському телебаченні, стюардом на гонках Формули-1. Написав автобіографію.
1. Кеке Росберг (Фінляндія) – 1982
Завершивши гонкову кар'єру, став менеджером, відкрив світові гонок Міку Гаккінена, працював коментатором на ТБ, займався нерухомістю. А коли підріс син Ніко, став його менеджером. Заснував свою команду, яка ганялася в кузовних серіях.
1. Найджел Менселл (Велика Британія) – 1992
Вигравши Формулу-1, пішов у серію CART, в якій також став чемпіоном. Розвеселив публіку на ГП Канади: їхав першим, на останньому колі зменшив оберти і став вітати глядачів, у цей момент мотор заглух, і його обійшли суперники. Очолює один з благодійних фондів у Британії.
1. Деймон Гілл (Велика Британія) – 1996
Син чемпіона Грема Гілла. Після Ф-1 писав статті для журналу F1 Racing, здавав в оренду автомобілі, очолював Британський гонковий клуб. А ще Гілл великий любитель музики. В юні роки збив групу "Секс, Гітлер і гормони", а після завершення кар'єри виступав з The Conrods.
1. Жак Вільнев (Канада) – 1997
Син відомого гонщика Жиля Вільнева, який загинув у 1982 році. Спочатку став переможцем знаменитої гонки Інді-500, а потім виграв Формулу-1. Веде ресторанний бізнес і захоплюється музикою, навіть випустив власний альбом Private Paradise. У Франції відкрив гонкову школу.
1. Кімі Ряйкконен (Фінляндія) – 2007
Нинішній сезон для Кімі 18-й у Формулі-1. А міг бути і ювілейним. У 2010 і 2011 роках Ряйкконен створив свою команду і виступав у чемпіонаті з ралі. Але не добившись там успіхів, повернувся у Ф-1.
1. Дженсон Баттон (Велика Британія) – 2009
Свій титул виграв в єдиний сезон команди "Браун". Останню гонку у Формулі-1 провів у 2017-му. Тепер виступає в різних гонкових серіях, а також змаганнях з тріатлону.
1. Ніко Росберг (Німеччина) – 2016
Син чемпіона світу Кеке Росберга. Після того, як став чемпіоном світу, оголосив про завершення кар'єри. Працює телевізійним експертом, послом різних брендів. Веде активну доброчинну діяльність. Засудив убивство Джорджа Флойда і пожертвував 10 тисяч євро на боротьбу з расизмом.
1. Макс Ферстаппен (Нідерланди) – 2021
Потомственний нідерландський автогонщик – син колишнього пілота Формули-1 Йоса Ферстаппена. У Ф-1 прийшов у 2015 році, ще не маючи навіть прав водія. Починав у Торо Россо, потім за рік перейшов у Ред Булл. До чемпіонського титулу двічі посідав третє місце у загальному заліку.