208 см. Тенісист Іво Карлович найвищий в АТР-турі. Фото AFP
5-е місце. Крістоф ван Хаут. Не стрибає за м'ячем
Всі воротарі високі, але бельгієць Крістоф ван Хаут просто гігантський — 208 см. Найвищий футболіст в історії! Ван Хаут вперше голосно заявив про себе в скромному бельгійському клубі "Кортрейк", коли відбив три пенальті поспіль під час серії одинадцятиметрових проти найкращого клубу країни — льєжського "Стандарта". Його відразу ж забрали в Льєж. Однак там голкіпер себе не проявив, просидівши майже весь час на лавці.
У минулому році він перейшов у "Вестерло" з індійського "Динамо Делі". Ван Хаут навіть не стрибає, коли суперник пробиває кутовий. Він просто ходить у воротах, розводячи руками. "Мене всі питають, чому я не став баскетболістом, — каже 29-річний Крістоф. — Ніколи не цікавився ним.
Ніхто не думав, що у мене так добре вдаватиметься у футболі, але я досить швидкий для свого зросту. Не зустрічав людей вище себе".
Своїми улюбленими футболістами називає Пітера Крауча, Яна Коллера та Ніколу Жигіча. Всі вони — "всього лише" по 201 см.
4-е місце. Здено Хара. "Заноза в дупі" для всієї НХЛ
Найвищий (206 см) професійний хокеїст у світі Здено Хара проводить свій 19-й сезон у НХЛ і 11-й — у складі "Бостона". 39-річний словацький гігант на прізвисько Великий Зет (Big Z) — беззмінний капітан і незамінний гравець оборони "ведмедів", у кожному матчі "з'їдає" майже півгодини ігрового часу. Хоча на початку кар'єри йому наполегливо радили змінити вид спорту через габарити. "Я не повинен був грати на серйозному рівні. Мене виганяли з кожної команди, — згадує Здено. — Але чим більше мені говорили, що я не можу грати в хокей, тим зліше я доводив протилежне". І довів, завоювавши купу трофеїв, серед яких — Кубок Стенлі (2011), "Норріс Трофі" – приз найкращому захиснику Ліги), два "срібла" ЧС. А ще він незмінний лідер проведених у НХЛ анонімних опитувань на найбільш незручного суперника, головну "занозу в дупі".
3-є місце. Іво Карлович. Король ейсів
Хорвати, звичайно, відрізняються високим зростом, але Іво Карлович перевершив багатьох. Найвищий тенісист у турі — 208 см. Іво, розвівши обидві руки, може покрити мало не всю задню лінію. "Одного разу хлопець запитав, який у мене зріст, а потім попросив поділитися з ним 8 см, — жартує Іво. — Раніше я не міг дозволити собі літати в бізнес-класі, мені нікуди було подіти ноги. Мені дуже важко носити своє тіло по корту через такий зріст".
Але такий зріст допомагає гравцеві встановлювати один рекорд по ейсам за другим. Останній був на US Open 2016 — 61 подача на виліт за матч. А ще він рекордсмен за кількістю ейсів за кар'єру. У минулому році він посунув з вершини співвітчизника Горана Іванишевича, настрілявши 10 248. Зараз у Карловича їх 11 216, і це ще не межа. А в 2009 році Іво відправив 78 сухих подач Радеку Штепанеку. Поки що це особистий рекорд Іво.
Щоправда, незважаючи на всі ці ейсові подвиги, Карлович навіть жодного разу не пробився у топ-10. Його вищий рейтинг — 14-е місце в рейтингу ATP.
2-е місце. Мануте Бол. Син вождя і король блок-шотів
Всі звикли, що баскетболісти — високого росту, адже висота кільця — 305 см, і всі хочуть туди влучити. Однак Мануте Бол навіть в цьому спорті вразив усіх. Він вимахав до 2,31 см. Щоправда, був не найвищим у своїй родині. До дідуся не доріс на 8 см. Не тільки зростом відзначилися його родичі. Батько був вождем племені дінка.
Суданець став єдиним гравцем НБА, який за свою кар'єру зробив більше блок-шотів, ніж набрав очок — 2087 проти 1599. Але на майданчику він рідко проводив більше половини матчу. У НБА Мануте Бол відбігав 10 сезонів, з 1985 до 1995 роки, виступаючи за "Вашингтон Буллітс", "Філадельфія 76", "Голден Стейт" і "Майамі Хіт". У Вашингтоні в 1987 році за забавною випадковістю зустрілися найвищий і найнижчий баскетболісти за історію НБА — Мануте Бол і Маггсі Боггз (160 см).
У 2010 році гігант помер у віці 47 років від захворювання шкіри, яке викликали ліки від проблем з нирками. Його естафету збирається перейняти 16-річний син Бол Бол (208 см). Йому пророкують успіх у баскеті.
1-е місце. Едуард Бопре. Гігант, який програв хворобі
9 січня 1881 року в родині канадського вантажника Гаспара Бопре і його дружини Флорестини народилася перша дитина з двадцяти, якій, до її нещастя, було уготовано стати знаменитістю. Через пухлину гіпофіза Едуард ріс не по днях, а по годинах, до 11 років досягнувши двох метрів. Мріяв стати ковбоєм, але куди там! Ще й кінь копитом зламав йому ніс. Велетень із спотвореним обличчям поліз було в пляшку. Але спитися не дала робота в цирку, де він згинав залізні прути. А там і спортивна кар'єра закрутилася. Бопре вважався одним з кращих борців Канади, але в 1901-му в Монреалі, маючи 234 см зросту і 164 кг ваги, був покладений на лопатки "карликом" Луї Сіром (1,74 см, 166 кг), який, правда, одним пальцем відривав від підлоги 227 кіло. А три роки тому, у віці 23 років, гігант помер від туберкульозу. Його зріст до того моменту становив 251 см. Але земні дні Бопре на цьому не закінчилися. Його останки виставлялися у вітрині похоронного офісу, вивчалися медиками... І тільки в 1990-му були віддані землі.