Степаненко: "Око відкривається – вже бачу"

13 листопада 2014, 10:49
Український футболіст розповів про своє самопочуття після зіткнення з Ніколою Калінічем

Тарас Степаненко. Фото ФК "Шахтар"

Півзахисник "Шахтаря" поправляється після серйозної травми, отриманої в матчі з "Дніпром" після відмашки Ніколи Калініча. Ми зателефонували футболістом і поцікавилися, як проходить процес відновлення.

- Тарас, як ти себе почуваєш?

Реклама

- Все нормально. Синяк вже трохи зійшов, око відкривається. Бачу! Так що все добре.

- Що кажуть лікарі про твоє пошкодження?

- Перш за все, протягом трьох днів протипоказані будь-які навантаження. Після зіткнення два дні боліла голова, але сьогодні вже трохи краще. Я постійно на зв'язку з нашим командним лікарем Артуром Глущенком. В четвер "Шахтар" збирається після вихідних, а заодно і для мене буде розроблений план подальших дій.

Реклама

- Тобто у тебе зараз постільний режим?

- Ні, просто три дні команда відпочивала, і я теж. Ходжу на вулицю, з сином граю. Єдине – ніяких навантажень. А так звичайне сімейне життя.

- Мають відбутися якісь додаткові обстеження?

Реклама

- Мене відразу ретельно оглянули. Але оскільки я втратив свідомість, значить, все-таки струс був. Тому зараз потрібно максимально акуратно підійти до відновлення.

- Калинич з тобою не зв'язувався? Не писав, не дзвонив?

- Ні, не зв'язувався.

- Зате він дав інтерв'ю, в якому сказав: "Можливо, Степаненко сам наткнувся на мій лікоть". Як ти сприйняв такі слова?

- Я не читав його інтерв'ю. Не хочеться нічого говорити. Є відео, на якому все очевидно. Якби я сам наткнувся на його лікоть, то навряд чи у мене було б розсічення. А там видно саме удар ліктем, відмашка. Не знаю, як цей епізод трактуватимуть, але це особисто моя думка. Просто я так ніколи в житті не грав, ліктями нікого не бив, тому мені важко судити. Сподіваюся, відповідні органи розглянуть цей епізод. Недавно я отримав дискваліфікацію, була велика дискусія з цього приводу. Цікаво, як розглянуть нинішній момент і яке винесуть рішення. Буду уважно за цим стежити.

- Можна уявити, як було рідним і близьким бачити тебе закривавленим, коли ти залишав поле на ношах. Серйозно злякалися?

- Так, було таке, але головне, що все обійшлося. Це футбол. Не перший і не останній раз.