Фото: REUTERS/Annegret Hilse
Лейпциг. Саксонський красень-мегаполіс, який дивує нетиповими для Німеччини широченними проспектами і... облицьованою плиточкою п'ятиповерхівкою – таким собі поліпшеним варіантом будівлі з одеських Черемушок – акурат у серці міста, на ринковій площі. Пережитки розвиненого соціалізму тут аж ніяк не в дивину.
Одним абзацом. Що потрібно збірній України, щоб залишитися в елітній групі Ліги націй
Знакову роль Лейпцига в українській футбольній історії не применшити. Майже 15 років тому саме тут було проведено жеребкування чемпіонату світу, що визначила перших суперників для новачка світових форумів – "синьо-жовтої" дружини. Тут, на цьому ж Центральному стадіоні, відбувся дебют української збірної в головному футбольному турнірі планети. Той день врізався в пам'ять на все життя. Напевно пам'ятає його і Андрій Шевченко. Червень 2006-го, киплячий асфальт, спопеляюча спека. Масове нашестя наших уболівальників, стовпотворіння у недобудованих в організаційній метушні входів на стадіон. Гра. Нещадна іспанська машина. Зараза-швейцарський арбітр – червона Ващуку, пенальті в наші ворота. Підсумкові 0:4, істерика Блохіна в роздягальні. Так починалася історія виступів збірної України на чемпіонатах світу...
Відтоді навідатися сюди у нас приводу не було, бажання – і поготів. І ось – повернення в нефартовий Лейпциг в листопаді нещасливого 2020-го. Золота осінь – яскраве тепле, але не пекуче сонечко, прекрасний день. В околицях стадіону – тиша, майже ідилія. Місцеві здебільшого гуляють без масок – східно-німецький менталітет в дії. Хоча це ще квіточки – минулими вихідними "інакодумці" тут влаштували такі масової протести – навіть поліції було непереливки.
У українських футболістів і членів делегації, як не сумно, насолоджуватися чудовою суботньою погодою можливості не було – епідемічний протокол УЄФА забороняє залишати командний готель. А тут ще, як грім з ясного неба, – тривожні новини, озвучені напередодні: п'ять позитивних COVID-19 тестів, вимушений карантин і, як наслідок, – відсутність в заявці чотирьох провідних виконавців. Напружене очікування результатів додаткових тестів на корону, весь день – як на голках. І лише за чотири години до стартового свистка – зітхання полегшення: решта – в строю, матч відбудеться.
Яким багатообіцяючим був початок! Злагоджені рішучі дії нашої команди. Українці немов виправдовували чергову порцію компліментів, видану тренером збірної Німеччини Йоахімом Левом на передматчевій пресконференції: "У нас, часом чуються голоси "експертів": Україна, ну так, у них як-небудь потрібно виграти, які проблеми? Так подивіться ж, з ким доводиться мати справу! Недавні чемпіони світу серед юніорів! Україна зробила дуже великий крок вперед. Шевченко – був великим футболістом, став дуже хорошим тренером. Вміє належним чином налаштувати, об'єднати гравців – вони виступають як колектив, як єдине ціле. Перед українцями потрібно зняти капелюха! Команда буквально нашпигована дуже хорошими, технічними футболістами. Вони діють на дуже, підкреслюю, дуже високих швидкостях. І це робить їх дуже небезпечними!"
Апофеоз стартового натиску гостей – гол Романа Яремчука. Радісний Шевченко. Подумалося: невже впало прокляття Лейпцига? Ох, як рано ми повели в рахунку, розбудивши "спляче чудовисько". Немов прокинувшись, розлючена німецька машина показала свою міць у дії. Піди, спробуй, спини Лероя Сане. Або Тімо Вернера, який повернувся на рідну арену (зовсім недавно він перейшов з РБ Лейпциг в "Челсі"). І ось уже 2:1. А наші? Бразильські мережива Марлоса. Моменти Зінченка. Штанга! І ще одна штанга! І третя! Розчарувати цей Лейпциг нам поки так і не вдалося. Можливо – наступного разу? Відео голів та огляд матчу Німеччина – Україна в Лізі націй.