Жиліна трохи скидається на Швейцарію. Фото А. Дишленко
Словаччина чимось нагадує Швейцарію: красиві гори і пагорби, гірські річечки і красиві озера. Тут також, як і в країні сиру і годин, тече своя життя: спокійне і розмірене. Після дев'ятої вечора перехожих не вулиці небагато, більшість жителів сидять по домівках. Та й взагалі життя у вечірній час затихає, тому треба ще пошукати працюючий бар або ресторан.
Що відразу впадає в очі в Словаччині, так це низький відсоток емігрантів з Африки та Азії. За два дні перебування в країні ми так і не зустріли на вулицях жодного темношкірого або жінок в хіджабах. Пояснення цьому просте: у Словаччині досить жорстка імміграційна політика, хоча країна і є повноправним членом Євросоюзу. На цьому грунті місцевий уряд навіть злегка посварився з ООН, яке вимагало від них прийняти біженців з обійнятої вогнем війни Сирії. Словаки погодилися, але з умовою: прийняти готові тільки біженців-християн. Мовляв, ми країна з християнськими традиціями, тому не хочемо підлаштовуватися під емігрантів-мусульман, як інші країни.
До речі, про релігію. У Словаччині основна частина віруючих сповідує католицизм, але є чимало і євангелістів. Тому практично в кожному місті можна зустріти костел і євангелістської церкви. Є в Словаччині і православні храми, які відвідують в основному етнічні українці, яких тут називають русинами.
Незважаючи на гадану заможність місцевого населення, автомобілів тут на вулицях поменше, ніж у тій же сусідній Чехії. Пробки бувають, але нечасто. Дороги відмінної якості, а ще добре розвинена мережа громадського транспорту. Що стосується цін, то в порівнянні з рештою Європи, вони досить помірні. Наприклад, келих пива в місцевих забігайлівках можна знайти за 75 євроцентів, чашка кави коштує 1,5-2 євро, а проїзд у громадському транспорті коштує від 50 євроцентів і вище, залежно від дальності поїздки.
У Словаччині відмінно розвинене виноробство, адже частина знаменитої Токайської долини знаходиться на території цієї країни (решта – в Угорщині). Виноградники в південній частині країни славляться на всю Європу. При цьому пляшку хорошого вина можна знайти за 3-4 євро. Особливо славиться так зване "солом'яне" вино. Його виготовляють з пізніх сортів винограду, а потім грона висушують до стану родзинки на соломі. І вже з нього виготовляють напій, дуже схожий на німецьку або австрійський "Айсвайн" (холодне вино).
Головна арена Жиліни, стадіон "Под Дубнем", будучи сусідами з величезним супермаркетом. Місцеві жартують, що скоро вони зімкнуться, оскільки постійно щось добудовують і з одного, і з іншого боку. До речі, потрапивши в Словаччину, українські туристи можуть не побоюватися мовної проблеми. Місцеві вас зрозуміють, якщо ви звернетеся до них російською, ще краще – якщо українською. Притому що словацька граматика досить складна, тут прийнято вказувати наголосу в словах. В автобусі, на якому їхали українські журналісти, навіть виникла суперечка між гідом і водієм на предмет правильного прозношенія міста Жиліни. Екскурсовод стверджувала, що наголос потрібно ставити на першому складі, шофер – що на другому. Так і не прийшли до консенсусу в результаті. У самій Жиліні зустріли кількох вболівальників збірної України, які прибули на гру з Англії. Хлопці активно випитували, чи немає у нас вишиванок на продаж, і дуже засмутилися, отримавши негативну відповідь.
Якогось особливого ажіотажу за день до гри не спостерігалося, навіть рекламні афіші в місті були рідкістю. Але місцеві жителі запевнили, що буде повний стадіон, так як багато вболівальників приїде з інших регіонів Словаччини. Благо, на машині проїхати країну з кінця в кінець можна за 7:00, і то не поспішаючи. До українців словаки ставляться цілком дружелюбно. Що стосується прогнозів, то найпопулярнішим є 1:1. "Буде єден – єден", – так говорить більшість місцевих. Ну а нам, ясна річ, потрібна лише перемога.
Нагадаємо, матч Словаччина – Україна розпочнеться о 21:45. Пряма трансляція на каналі "Україна".