Всі промислові міста Вестфалії дуже схожі між собою. Всі вони були практично знищені союзною авіацією в кінці Другої світової війни, і якихось історичних центрів в них просто не залишилося. А тому центром в Гельзенкірхені, так само як в Дортмунді або Леверкузені, вважається торгова пішохідна вулиця, на якій в повному різноманітті представлені популярні магазини одягу, відомі ресторани, нічні клуби, парфумерні, ювелірні та сувенірні лавки.
Називається вона Банхофштрассе і тягнеться від церкви Святого Августина на Heinz-Konig-Platz (одне з небагатьох міських будівель, які пережили англо-американські бомбардування) до залізничного вокзалу.
Днем напередодні фанатів "Шальке" на ній видно не було, але великі уздовж всієї вулиці – з клубною емблемою і написом німецькою "Ми вас любимо" однозначно говорили, хто в цьому місті головний. У кожній сувенірній крамниці в обов'язковому порядку на самому видному місці – товари з клубною атрибутикою. У вітрині одного з магазинчиків мою увагу привернула репродукція з старого чорно-білого фото, вміщена в скромну рамку. На ній – склад "Шальке" 1958 року, коли "Кнапп" єдиний раз у своїй історії стали чемпіонами Німеччини. Коштує ця штуковина, що нагадує про славну сторінку футбольного минулого, чимало – майже 40 євро.
Але набагато більше в Гельзенкірхені нагадувань про славне шахтарському минулому цих місць. Тут і там зустрічаються встановлені на постаменті старі шахтні вагонетки, наповнені бутафорським вугіллям. І на кожній в обов'язковому порядку схрещені молоточки – точно такі ж, як і на емблемі донецького "Шахтаря". У самому центрі міста, поруч з церквою Святого Августина – бронзова статуя Шахтаря (правда, в дуже оригінальному виконанні). А в одному місці я набрів на могилу... шахтного коня Алекса (коні довго використовувалися в забоях в якості гужового транспорту).
Є у Гельзенкірхена ще одна особливість. Негласно він вважається одним з найбільш турецьких міст Німеччини. Як запевняв напередодні таксист Мурат, який возив нас по спортивним пам'яток міста, з 250 тисяч населення турків нині налічується близько 40-45 тисяч. Мабуть, не випадково саме тут народилося більшість відомих німецьких футболістів турецького походження: Озіл, брати Алтинтоп, Гюндоган. Природно, в місті повно турецьких закладів. Втім, не тільки турецьких. Наприклад, неподалік від нашого готелю виявилося заклад під назвою "Монгольський гриль". Ніколи раніше не стикався ні з чим подібним.
Словом, Гельзенкірхен вельми цікавий у своїй різноманітності і приємний у вивченні. Хотілося б, щоб загальне позитивний настрій від його відвідин не зіпсував і результат сьогоднішнього матчу "Шальке" – "Шахтар".
Слідкуйте за матчем "Шальке" – "Шахтар" за допомогою нашої текстової онлайн-трансляції.