Фото: ANP Foundation/aviation-safety.net
15 футболістів опинилися серед 176 осіб, що загинули в авіакатастрофі в 1989 році. Пілоти не мали права керувати літаком-розвалюхою, а серед жертв могли опинитися чемпіони Європи та легенди "Мілану" Рууд Гулліт і Франк Райкард. Згадуємо головну трагедію суринамського футболу.
Читайте також: Моторошні авіакатастрофи в спорті: від людоїдства в Уругваї до випадку над небом України
У 80-х роках волонтер з Суринаму організував збірну з гравців зі своєї батьківщини. Команда проводила показові матчі в Нідерландах, а в 1989 році було вирішено відвідати батьківщину, запросивши зіркових гравців з чемпіонату Нідерландів. Їх приїзд став би справжнім святом в невеликій державі на півдні Південної Америки.
Але керівники клубів відмовилися відпустити своїх лідерів, що зрештою врятувало їм життя. Гулліт і Райкаард грали за "Мілан", де були не згодні на те, щоб їхні зірки зробили "непотрібну" трансатлантичну подорож наприкінці довгого сезону. "Аякс" так само не відпустив своїх гравців, хоча двоє з них проігнорували заборону і вилетіли, нібито "у відпустку"...
Приблизно за 20 хвилин до приземлення пілоти отримали метеозведення, в якому йшлося, що через туман видимість становить близько 900 метрів. Це застало їх зненацька, оскільки видимість раніше оцінювалася на рівні близько 6 км. Капітан Вілл Роджерс вирішив розгорнути систему посадки за приладами (ILS), незважаючи на те, що диспетчерська вишка в аеропорту не дозволила їм це робити, наказавши слідувати за стандартним маяком на злітно-посадкову смугу.
Підключитися до системи ILS вдалося лише з третьої спроби. Заходячи на посадку, вони пройшли крізь низьку хмару. "Скажіть їм, щоб вони включили яскраві вогні злітно-посадкової смуги", – двічі сказав капітан своєму помічникові. Спрацював аварійний сигнал про висоту, але його проігнорували, екіпаж вирішив довіряти системі ILS. Вони спустилися до 100 м, 80 м, 45 м... Тільки тоді вони зрозуміли, що заходять занадто низько. "Піднімайся!" – крикнув бортінженер Уоррен Роуз. На самописці кабіни було чути звук першого удару. "Піднімайся!" – знову гукнув Роуз. А потім почулося: "Ось і все. Я небіжчик."
Літак заходив так низько, що одне з крил вдарилося об верхівку дерева, невидимого з літака через туман і хмари. Потім інше крило врізалося у ще одне дерево, літак перекинувся і врізався в землю догори дригом. Більшість людей, що перебувала на борту (178 пасажирів і дев'ять членів екіпажу) загинула при ударі. Захисник ФК "Харлем" Ортвін Лінгер прожив ще три дні і помер в лікарні. Всього вижило 11 осіб завдяки тому, що їх викинуло з уламків літака при падінні, а також одна собака, яку після цього прозвали "Щасливчик". Colorful XI втратив 15 гравців з 18...
Серед тих, що вижили опинився Сігі Ленс, колишній нападник "Фортуни Ситтард" і дядько ексгравця київського "Динамо" Джермейна Ленса. Повернутися в футбол йому так і не вдалося, але він став агентом.
Пізніше Ленс розповідав автору книги про катастрофу Івану Толу, що 20-річний літак McDonnell Douglas DC-8-62 був у дуже занедбаному стані. Деякі речі просто скріплювалися скотчем. До того ж першому пілоту Уїллу Роджерсу заборонено було керувати літаком за суринамськими законами, адже на той момент йому вже було 66 років.
Ба більше, Роджерс незадовго до цього був відсторонений від польотів після приземлення на неправильну злітно-посадкову смугу, а у його другого пілота Тобіаса були фальшиві документи, що засвідчують особу. Виявляється, екіпаж був найнятий через окрему компанію авіакомпанією SLM, однак їх не перевірили належним чином. Не дивно, що комісія визнала головною причиною аварії помилку пілота і недбалість компанії при виборі персоналу, розповідає The Guardian.