Рустам Шаріпов / Фото: Getty Images
Сьогодні 49 років виповнюється українському олімпійському чемпіону зі спортивної гімнастики Рустаму Шаріпову, життя якого місцями складалася ой як непросто і навіть трагічно. Але спортсмен вистояв – став главою багатодітній сім'ї і побудував успішну тренерську кар'єру в США.
Читайте також: Дитяче "золото": ТОП-10 наймолодших олімпійських чемпіонів до Міжнародного дня захисту дітей
Шаріпов народився в Душанбе, де і почав займатися гімнастикою у віці шести років. Хлопець виявився дуже талановитим і швидко став першим номером Таджикистану в своєму віці. Рустама помітили і запросили п'ятим номером у юніорську команду СРСР, а тренуватися і розвивати свою кар'єру його запросили на батьківщину матері – в Україну.
У 15-річному віці Шаріпов перебрався до Харкова, а три роки по тому став чемпіоном СРСР серед юнаків. Майстерність Рустама стрімко зростала, і в 1991 році його взяли запасним у збірну СРСР на чемпіонаті світу. А вже в 1992 році Шаріпов завоював першу олімпійську медаль – в командному заліку в складі об'єднаної команди вже розваленого СРСР в Барселоні.
Читайте також: Ким стали українські герої Ігор-1992 через 25 років: долі призерів першої для України Олімпіади
Після каталонських Ігор Шаріпов, Григорій Місютін і Ігор Коробчинський сформували ядро вже збірної України. Хоча спочатку Рустам не був упевнений, що потягне роль лідера, і хотів зав'язати зі спортом у 1993 році, коли його тренер поїхав до Канади. Але все гарненько обдумав і вирішив залишитися. А вже в 1994-му Шаріпов виграв першу особисту медаль чемпіонату світу – "срібло" на коронних брусах. А незабаром став кращим в світі на цьому снаряді.
На Олімпіаду 1996 року в Атланті Рустам приїхав в числі фаворитів і нікому не віддав сої коронні бруси, ставши олімпійським чемпіоном. Крім цього, в складі збірної України Шаріпов отримав бронзу в командному заліку.
Однак подальший шлях чемпіона виявився тернистим. Переїзд до Австралії не приніс очікуваного результату, його перший шестирічний шлюб розвалився, а діти Євген і Дарина залишилися з дружиною і він їх практично не бачив. Крім того, в 1999 році Шаріпов був змушений зав'язати з кар'єрою гімнаста через травму. Лікарі були непохитні – якщо він не хоче залишитися паралізованим на все життя, то повинен піти з гімнастики.
Підняти свій бізнес у гімнаста не вийшло, тренувати і заробляти в Харкові Рустаму не дали, а потрібно було утримувати не тільки свою сім'ю, а й допомагати батькам, яких спортсмен перевіз з Таджикистану в Україну. Але головний удар обрушився на хлопця в особистому житті.
"Ми з нареченою чекали дитину. Вона вже була на сьомому місяці вагітності. Я поїхав на змагання. У неї почалася кровотеча. Лікарі не змогли нічого зробити. Навіть на похорон не встиг", – розповідав вже через роки Шаріпов, який після подвійної втрати впав в депресію.
Дуже своєчасною виявилася робота в США, де він зміг почати з чистого аркуша. Він починав помічником тренера в штаті Оклахома, а потім прийняв пропозицію х'юстонської академії гімнастики в якості асистента тренера Кевіна Мазеікі. Далі в кар'єрі Шаріпова настав етап в університеті Оклахоми, і вже тривалий час він працює головним тренером в Огайо: "У нас два хлопці в збірній і один з них зайняв третє місце на етапі Кубка світу на коні".
Українські чемпіони Шаріпов і Верняєв
Особисте життя Шаріпова також налагодилося. Він познайомився з американкою Амбер, у якої було українське коріння по лінії бабусі: "Амбер працювала у нас в спортзалі секретарем. Чим вона мені так сподобалася? Своєю сором'язливістю, скромністю". Однак виходячи з попереднього невдалого досвіду, гімнаст довго не наважувався залицятися до дівчини. Проте, цій парі судилося бути разом.
Амбер підтримала Рустама, коли в червні 2005 року він втратив сина від першого шлюбу – Жені було всього дев'ять років: "У нього піднялася висока температура, і дитина "згоріла" буквально за 12 годин. Вірусна інфекція..." А тепер Шаріпов щасливий батько вже п'ятьох дітей у другому шлюбі.
Шаріпов нечастий гість на батьківщині, з тих пір, як на початку 2000-х переїхав на постійне місце проживання в США, але свого часу приїжджав у складі тренерського штабу американської збірної до Києва на Кубок Захарової, виступав на "Золотій Лілії" з іншим олімпійським чемпіоном на брусах Валерієм Гончаровим.
Дивіться, як українці виграли чотири медалі на етапі Кубка світу зі спортивної гімнастики