Федецький з сином отримує медаль з рук Мішеля Платіні. Фото AFP
У середу "Дніпро" у фіналі Ліги Європи у Варшаві поступився "Севільї" з рахунком 2:3. Звіт про матч можна почитати тут, а що було після гри – у спеціальному репортажі нашого кореспондента з Варшави.
Коли впав Матеус, на стадіоні встановилася майже гробова тиша. Після матчу іспанські колеги зізнавалися, що в цей момент вони (і, напевно, не тільки вони одні) відразу згадали про Антоніо Пуерте (екс-футболіст "Севільї", який помер в 2007 році від серцевого нападу прямо під час гри) і молилися, щоб не сталося найстрашніше. На щастя, начебто обійшлося.
У Матеуса діагностували перелом кісток носа та забій голови
Коли йшли останні секунди компенсованого часу іспанські сектори видали гучний протяжний звук, на зразок нашого "І-і-і-і-і-і-і-і-і ...", який з фінальним свистком перейшов в крик захоплення. Що цікаво, коли прозвучала "золота" для "Севільї" трель Мартіна Аткінсона, на поле, радіючи, кинулися вся іспанська лава, крім Бакки.
Головний герой фіналу залишився сидіти, закривши обличчя руками. До життя його повернула дочка, яка звідкись з'явилася біля краю поля. Карлос підхопив її на руки, і так, разом з нею потім і роздавав інтерв'ю, і ходив вітати уболівальників. Якщо спадкоємиця Бакки розділила з батьком радість, то син Федецького – Андріан – допомагав батькові пережити розчарування від поразки. Вони мовчки сиділи на краю газону, загорнувшись в українські прапори.
А потім удвох вирушили отримувати срібну медаль на чолі дніпровського пелотону. Мішель Платіні, який заохочує подібну сентиментальність, природно повісив нагороду на шию Федецькому-молодшому. Замикав же синьо-біло-блакитну шеренгу інший володар Кубка УЄФА-2009 – Селезньов. Ось вже хто був по-справжньому засмучений! Женя розплакався майже ридма відразу після фінального свистка, і не заспокоївся аж до нагородження.
З Федорчуком, який відіграв весь матч з розбитою правою бровою, глава УЄФА перекинувся кількома фразами. "Запитав у мене англійською, чи все зі мною гаразд і як я себе почуваю, – розповів Валерій після гри на запитання Сегодня|Спорт про зміст цієї розмови. – Я відповів, що все супер, нічого страшного, це був звичайний ігровий момент . Фінал – це, можна сказати, війна, і тут трапляються такі бойові моменти".
Зазначимо, що Федорчук був єдиним, хто погодився поспілкуватися з журналістами в мікс-зоні. Решта пішли в жорстку відмову. Навіть зазвичай безвідмовний Федецький. Він, до речі, прямував до виходу в компанії Коноплянки, і той, коли партнер на прохання про флеш-інтерв'ю негативно замотав головою, у властивій йому манері почав підбивати Артема: "Так чого ти? Поспілкуйся з людьми!". Женя, до слова, виявився єдиним, хто йшов з медаллю на шиї. Лучкевич, на запитання "Сегодня", коли планує летіти на молодіжний чемпіонат світу, кинув на ходу: "Завтра вранці". На секунду зупинився біля нас один з тренерів "Дніпра" Володимир Єзерський: "Хлопці, не забудьте в своїх статтях подякувати ще раз уболівальникам. Підтримка була – просто супер!".
Євген Селезньов пройшов за руку з сином Русланом, щоки якого все ще прикрашали намальовані ще до матчу українські прапори. Як здалося, хлопчик дуже хотів, щоб тато поспілкувався з журналістами, ледь не звернувши шию, озираючись на нас. А Мирон Маркевич в змішаній зоні охоче спілкувався з польськими журналістами польською, і, як вони потім зізналися, говорив досить добре. А на наше запитання, що з Матеусом, коуч дніпрян відповів, що бразильця відвезли в лікарню, і по дорозі він начебто прийшов до тями.
А капітана "Дніпра" Ротаня ми так і не дочекалися. Руслан був допінг-контролі, а потім якось покинув стадіон, минаючи мікс-зону.