Кравець відкрив рахунок у матчі. Фото AFP
Перед матчем Україна–Люксембург тривогу викликав не стільки підсумковий рахунок (а хтось сумнівався в перемозі наших над "карликом"?), скільки можливі ексцеси за участю вболівальників. Ехо заворушень на "Олімпійському" в Києві… Гравці збірної України навіть записали відеозвернення до вболівальників, в якому закликали їх підтримувати національну команду в рамках дозволеного. Його крутили і за день до гри під час відкритого тренування збірної на "Арені-Львів", і безпосередньо перед грою. Крім того, організатори матчу вжили додаткові заходи безпеки – встановили загороджувальні сітки між полем і трибунами, а також збільшили кількість стюардів. Крім того, за свідченням місцевих уболівальників, міліціонерів на околицях стадіону чергувало більше ніж зазвичай.
За день до матчу, по дорозі на стадіон, місцевий таксист поцікавився: "А що, сьогодні футбол якийсь? Хто грає?" Це навело на думку, що матч не викликав особливого інтересу у Львові та на околицях (хоча було продано трохи більше 20 тисяч квитків). Проте побоювання виявилися марними: львів'яни та гості міста заповнили практично всі вільні місця на стадіоні. Пустували всього вісім секторів, хоча УЄФА після ексцесів на матчі Україна – Македонія дискваліфікувала тільки п'ять. Але, навіть незважаючи на це, вболівальники, кожен з яких виявив перед матчем на своєму місці картонку в кольорах національного прапора, забезпечили команді Фоменка відмінну підтримку. У тому числі і два сектори кольору хакі, відведені для солдатів, які повернулися із зони АТО.
Наставник нашої збірної не став особливо мудрувати зі складом, хіба що в захисній лінії трохи поекспериментував, випустивши в центрі зв'язку Хачеріді – Ракицький, а на позицію правого бека – Морозюка. На вістрі атаки очікувано з'явився Кравець, який непогано показав себе в матчі з грузинами.
З перших хвилин наша команда закрила суперника на його половині, контролюючи м'яч, і ситуацію на полі в цілому. Але на 10-й хвилині "карлик" нагадав нам, що може і хапнути боляче. Лівий вінгер Да Мота промчав по своєму флангу, звільнився від опіки Морозюка і вийшов на побачення з П’ятовим. Але виручив нас не воротар, а стійка воріт, куди потрапив м'яч після зрячого удару гравця збірної Люксембургу. Після цього українці заграли трохи зібраніше, але гостроти в їхніх діях на "передовій" раніше було замало. Треба віддати належне і гостям, які брак досвіду та майстерності компенсували самовідданістю, хоча і фолів з їхнього боку вистачало. Рятував і голкіпер-ветеран люксембуржців Жубер. Може, він і його партнери справді вирішили подарувати своєму тренерові до 46-річчя не краватку, а гідний результат на виїзді? Ну, або хоча б бажання добути такий, що вже немало для команд "третього" футбольного світу. Під кінець першого тайму вболівальники на трибунах стали все частіше освистувати збірну України...
У перерві матчу диктор по стадіону оголосив, що наставник "Дніпра" Мирон Маркевич визнаний людиною року у Львові. Під бурхливі оплески трибун тренер отримав приз з рук голови Львівської обладміністрації Колодія. Кинувся в очі відмінний загар Маркевича, який буквально перед грою збірних повернувся з відпочинку в Іспанії.
На другий тайм Фоменко замість "важкого" Ротаня випустив Гармаша. І наші, нарешті, забили! Ярмоленко і Морозюк обігрались на правому фланзі, Микола навісив у штрафну, де повз м'яч пролетів Гармаш, але вдалу позицію зайняв Кравець, від грудей якого м'яч залетів у ворота – 1:0. Дещо курйозний гол, але зате трибуни знову показали, як можуть радіти успіхам української команди. Гармаш розвинув успіх команди на 57-й хвилині, коли в результаті розмашистої атаки нашої команди гості провалилися в центрі оборони, а Денису тільки й залишалося, що підставитися після удару Шевчука – 2:0. Команда Люксембургу відповіла дальнім і неточним ударом Да Моти. І відразу ж Ярмоленко запоров два моменти! У першому випадку він з п'яти метрів примудрився пробити мимо воріт, а у другому – невдало намагався перекинути м'яч через воротаря. А коли Фоменко вирішив поміняти втомленого Кравця на Селезньова, стадіон схвально загудів. Все таки від нашої команди, при всій норовистості суперника, чекали якщо не гольової феєрії, то мінімум трьох забитих м'ячів.
На 75-й хвилині, намагаючись відібрати м'яч у підкаті Сидорчука, отримав травму гравець гостей Хольтер, який зміг залишити поле тільки на спеціальній машині. Під кінець матчу українці зменшили оберти, так як гра, по суті, була вже зроблена. Суперник також особливо не старався, хіба що небезпечних підкатів з боку люксембуржців було чимало. І все таки команді Фоменка вдалося довести рахунок до великого: на 86-й хвилині активний Коноплянка після низки спроб відзначитися голом все таки досяг свого – 3:0. Могли наші і ще забивати, але в умінні тринькати моменти нашим хлопцям важко відмовити.