Тут знімали фільм про Шерлока Холмса. Фото А. Пономаренко
МОВА НА ЗЛЬОТІ
Перед відльотом у Манчестер, вже сидів у літаку, мені зателефонували з незнайомого номера: "Чи зацікавлені ви зараз у вивченні англійської мови?". По-перше, нічого собі таргетинг! По-друге, соррі, май френдс, але вже вилітаю на курси, через 3,5 години початок. Мова у мешканців півночі Англії, знавці попереджали, це щось особливе. Шиплять так, що лондонці їх не завжди розуміють.
Але поки – в перший день – нічого, тримаються манчестерці, розмовляють більш-менш зрозуміло. А дівчина на ресепшені готелю раптом навіть заговорила російською. "Мій тато з України, мама з Молдови. Переїхали давно, забуваю ось вже мову", – пояснила свій акцент.
МАЛА ІРЛАНДІЯ
У Манчестері ми поселилися в готелі Melia, під яким тече річка. Хоча для Медлока, з її десятком метрів у ширину, річка занадто гучна назва. Зверху забудова, а річечка пірнає в тунелі й арки між будинками, які стали для неї берегами. Майже відразу за нашим готелем вона йде в район під назвою Мала Ірландія. Енгельс, той самий Фрідріх, називав цей район "наймерзеннішим місцем міста". Тут у середині 19-го століття жили ірландські емігранти, і як описував Енгельс у своїх незабутніх "Умовах робітничого класу в Англії", жили в хібарах по 20 осіб і в купах нечистот, місце для відходу було одне на сто душ.
Зараз у цьому районі середньої руки офіси і багатоквартирки з обов'язкової в Манчестері червоної цегли. Відчувається близькість університету, за назвами на кшталт "Спраглий студент" – це біля пабу... А підхід до Медлок, у місцях, де вона виходить на поверхню, закритий високим без просвітів парканом: падати туди не треба, а милуватися нічим. Про Малу Ірландію нагадує лише табличка на будинку – мовляв, був тут такий район. Та й нинішні манчестерці про неї вже не відають: "Яка Мала Ірландія? Я знаю у нас Малу Італію, – сказав мені місцевий стюарт. – Це на Схід від Пікаділі, туди італійці від Мусоліні тікали" – "Враховуючи активність шейхів із МанСіті, Малих Еміратів у вас ще немає?" – "Так-так! І Малий Ісламабад намічається..."
РАТУША "ДУБЛЕР"
На цьому тижні весь Манчестер стане ірландським, наближається День святого Патріка. Вже зараз на площі перед ратушею ірландські прапори явно переграють британські.
В ратушу, крім всієї її нео-готичної краси, мені було цікаво зайти ще й ось чому. В останні роки в Манчестері стали знімати багато кіно.
Вікторіанську Англію в Манчестері знімати дешевше, ніж у Лондоні (оренда приміщень тощо), і влада тут до зйомок лояльніша (і трафік перекриють і в історичні будівлі пустять).
Наприклад, у купальнях "Вікторія" знімали "Шерлока" з Камбербетчем, Дейл Стріт виконувала роль Брукліна 40-х років для "Капітана Америка", а ратуша стала постійним "дублером" лондонської будівлі Парламенту. Тут Меріл Стріп ставала "Залізною леді", Роберт Дауні-мол. – "Шерлоком Холмсом", і т.д.
Ось вам два фото для порівняння: епізод у лондонському Парламенті з "Шерлока Холмса" і ваш кореспондент у ратуші Манчестера. Багато спільного:)
БАР "93:20"
Місце для козирних фанів на стадіоні "Етіхад" – скайбокси і бар під хитрою назвою "93:20". Як кажуть: для тих, хто розуміє! Це час матчу, коли Серхіо Агуеро забив найбожевільніший гол в історії "МанСіті". У 2012-му, на четвертій доданій хвилині останнього матчу сезону, удар аргентинця приніс "Сіті" перше за 44 роки чемпіонство.
Прайси на вхід у "93:20" залежать від суперника "МанСіті", і зараз стояли такі: "Динамо" – 99 фунтів, "МЮ" – 249, "Вест Бром" – 99, "Сток" – 135, "Арсенал" – 249.