Сьогодні Україна відзначає річницю з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Дивіться віртуальний гід по Чорнобильській зоні відчуження.
Першим в СРСР по телебаченню про чорнобильську катастрофу повідомив український футбольний коментатор Валентин Щербачов, ризикуючи поставити хрест на своїй кар'єрі. Було це 2 травня 1986 року. В той день у Франції на ліонському стадіоні "Жерлан" київське Динамо зустрічалося з мадридським Атлетіко у фіналі Кубка кубків. Здобуло перемогу з рахунком 3:0, вигравши цей єврокубок вдруге в своїй історії.
Валентин Васильович розповів нам, що вже відлітаючи на гру, знав про аварію на ЧАЕС. Хоча після прильоту виявилося, що у Франції про масштаби катастрофи обізнані набагато краще.
"На станції працював мій товариш. Про аварію він розповів нам відразу наступного дня, 27 квітня. А коли ми з командою прилетіли в Париж, мій хороший знайомий Олег Максименко, який тоді був кореспондентом Центрального телебачення у Франції, приніс в аеропорт французькі газети з докладними картами поширення радіації. Карти, зроблені з супутника, просто жахливі – радіація накрила частину Білорусі, України. І плями знаходилися впритул до Києва. Масштаби трагедії вражали.
Я подзвонив додому в Києв, думав, дізнаюся, як там обстановка. Але виявилося, що СРСР просто відрубав зовнішній зв'язок. Додзвонитися я не зміг ні додому, ні до редакції. Тоді я і вирішив сказати про трагедію під час репортажу. Матч транслювали на весь Союз.
Почав свій репортаж з того, що вперше в фіналі єврокубка на футбольне поле виходить команда, країна якої зараз переживає страшну катастрофу – аварію на ЧАЕС. І додав, що перед матчем Лобановський дав хлопцям установку – потрібно обов'язково виграти, щоб підняти настрій всім нашим уболівальникам і співгромадянам, які зараз перебувають у величезній небезпеці і біді. Хоча, насправді, Лобановський таких настанов не давав.
Коли я це говорив, телевізійний редактор трансляції з Москви мені кричав у навушники: "Що ти там говориш?! Що ти говориш?!". Але трансляцію ніхто не припинив. Я хвилини дві-три розповідав про аварію. Підкреслив, що киянам потрібно сьогодні обов'язково вигравати.
Наступного дня футбольний матч показували по Центральному телебаченню в повторі, але перші три хвилини просто вирізали і замінили. А в Києві взагалі розмагнітили перший тайм. Мені довелося його збирати по шматочках – це ж історичний матч Динамо!
А коли повернулися, мене, звичайно ж, по голові за сказане не погладили. Я повинен був їхати в Мексику, коментувати чемпіонат світу з футболу. Природно, нікуди я вже не поїхав... Відсторонили від декількох ефірів. Паспорт закордонний відібрали. Але більш жорсткого покарання не було, мабуть, було не до мене... Але я ні на секунду не шкодую про сказане. Це потрібно було зробити".