Напередодні ЗНО та випускних наші топ-біатлоністи згадали, як навчалися та бешкетували в школі. Ми поставили однакові запитання 29-річній Юлії Джимі (олімпійській чемпіонці 2014) і 27-річному Дмитру Підручному (чемпіону світу-2019). Джима зізналася "Сьогодні", що могла за себе постояти і часом билася, а Підручний носив першокласників з дзвіночком.
Чим запам'яталася школа?
ЮЛІЯ ДЖИМА: "І сьогодні думаю, що школа була однією з найважливіших частин мого життя. Це дало базу для розвитку в майбутньому. Мені дуже пощастило з вчителями. Я рада, що потрапила саме в цю школу і в цей клас. Ми переїхали в новий район. В першу школу мене не брали, тому що це був ліцей і туди тільки з семи років брали. А у меня 19 вересня день народження. У неповних сім мене не взяли, і пішла я вже майже з восьми. Мені дуже пощастило з вчителькою початкових класів Ларисою Іванівною. Це педагог від Бога. Я серйозно рвалася до школи. Брат пішов на рік раніше і говорив: "Боже, Юлю, та ти не захочеш". А я в суботу підривалася з криками: "Мама, школу проспали!". А мама мені нагадувала, що сьогодні ж вихідний, і тоді я лягала далі спати. А з 9 класу мені вже довелося пропускати уроки, бо я перейшла на професійну ступінь у спорті. І вже менше часу приділяла навчанню. Але до 9 класу навчалася добре, з повною віддачею. До 6-го була відмінницею, після – хорошисткою. У мене всі п'ятірки були, крім англійської мови. Вона у мене і по сьогоднішній день кульгає".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ: "Дуже багато пропускав уроків через тренування. Постійно доводилося наздоганяти і ходити до вчителів і відпрацьовувати пропущені контрольні і всяке таке. Найбільше пишаюся? Що їздив на Олімпіаду з математики в 6 класі. Не виграв, але їздив. У шкільні роки я навіть якийсь час грав у футбол за сільську команду, за молодіжну. На позиції лівий захисник. В основному зі школою пов'язані приємні емоції. Через кілька днів у нас зустріч з однокласниками – 10 років тому закінчили школу. Вона повинна була пройти в лютому, але я попросив однокласників і спеціально перенесли на травень. До того ж нашої класної керівниці не було в Україні. Випускний? Так, я був на випускному, ходили зустрічати світанок. Так чітко все пам'ятаю, що аж не віриться, що вже пройшло 10 років. Звичайно, одяг вибирав не так, як дівчата. У хлопців все просто – костюм, сорочка, туфлі, краватка – і все".
Як навчалися? Улюблені предмети?
ЮЛІЯ ДЖИМА: "Не можу виділити улюблених, але як риба в воді була на фізкультурі. А всі інші доводилося вчити дуже сильно. Мені подобалася географія, але у мене був клас з математичним ухилом. І багато часу я приділяла математиці. А зараз моя кар'єра з математикою взагалі ніяк не пов'язана. Якщо тільки треба буде перевіряти штрафне коло, але воно завжди у нас готове (сміється)".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ "До того, як почав серйозно займатися спортом, в принципі досить добре. Особливо давалися такі предмети, як математика, фізика. Але пізніше почав багато пропускати і скотився до середнячка. Чи готовий допомагати доньці з математикою незабаром? На такому рівні – так (сміється)".
Бешкетували? Розігрували однокласників? Батьків до школи викликали?
- ЮЛІЯ ДЖИМА: "Так, не без цього, але тим не менше була старостою класу. Однокласників не розігрувала, я була більш відповідальна. Але коли бачила, що щось неправильно, я билася. Коли вже не можеш пояснити словами, то без фізичних зусиль ніяк (сміється) і коли ображали – захищалася. Чи викликали батьків до школи? Так, я не той вид спорту обрала (сміється)".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ:"До того, як почав займатися спортом, неодноразово бував у директора в кабінеті. І неодноразово мама через мене червоніла, бо міг побитися. Через що? По різному бувало: і через дівчаток, і по дурості щось не поділили – слово за слово ... ".
В якій самодіяльності брали участь – співали, танцювали, виступали на першому і останньому дзвонику?
- ЮЛІЯ ДЖИМА: "Я навіть на випускному була. У мене були збори. Тоді я вже чітко сформувала завдання на спорт і розуміла, що через випускний випадуть збори. Це період 16-17 років, коли формуються погляди на майбутнє. Ти починаєш усвідомлено розуміти, що тобі потрібно. І вибір стояв, або повеселитися з однокласниками, або вже йти до медалей. Але насправді я любила перші дзвоники. Хоча на сцені дуже не любила виступати. Зрозуміло, що на Букварик ще в першому класі виступала, а все інше пропускала. Але завжди активно допомагала це все ставити, організовувати. Стінгазети були за мною".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ: "В 11 класі і на першому дзвонику і на останньому ніс першокласників зі дзвіночком. У молодших класах теж брав участь у різних виступах. У першому класі навіть був Буквариком (сміється). Не співав, не танцював, а в основному вірші розповідав. але з того часу вже нічого не пам'ятаю".
Пам'ятайте своє перше шкільне кохання?
- ЮЛІЯ ДЖИМА: "Перше кохання? Не було. Серйозно, не було".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ: "Ім'я і прізвище не називатиму, але перше кохання було десь в третьому-четвертому класі (посміхається)".
Як у школі ставилися до того, що ви спортсмен!?
- ЮЛІЯ ДЖИМА: "У мене був класний клас. І коли я поверталася, всі намагалися мені допомогти. Якщо десь не виходило, всі розуміли, що я багато пропустила і списувати навіть допомагали. Тобто самі пропонували – давай ми за тебе щось зробимо (сміється). Єдиний у нас був жарт: я як зараз пам'ятаю, що у мене був рюкзак на двох лямках, і в перші дні після зборів я, плануючи його зняти, піднімала руки догори і починала за головою шукати зброю. І тоді мені підказували: "Юля, не гвинтівка!". І всі з мене приколювалися з цього приводу в 10-11 класі".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ: "Чесно кажучи, я був в класі не єдиним спортсменом. Зі мною займалося багато моїх однокласників. Але так склалося, що до професійного спорту дійшов тільки я. Класна керівниця мене завжди підтримувала і навіть допомагала вирішувати проблеми з тими ж контрольними. Загалом, йшла назустріч".
Чи були кумири в шкільні роки – чиї постери висіли? Які дивилися серіали? Кого слухали? Що читали?
- ЮЛІЯ ДЖИМА: "Були постери Бьорндалена. У мене кімната була обвішана його фотографіями. Потім із зображенням Володимира Кличка у мене навіть щоденник був. А зошити з Андрієм Шевченком. Тобто в пріоритеті у мене був футбол, бокс і біатлон. І я не знаю, чому так (сміється) серіали переглядала іноді – був такий "Район Мелроуз", "Беверлі Хіллз" теж іноді. Але вони у мене фоново були, я в них так ніколи і не вникала. Більше слухала поп-музику, але коли тільки починала свої кроки в спорті, у мене були дві групи – ДДТ і "Баста". Я не знаю, я якось спокійно починала (сміється), не сильно швидка була".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ: "Хтось, звичайно, подобався в той час, але не настільки захоплювався, щоб вішати постери. З серіалів дивився "Друзі". Книга ... Не хочу помилитися з автором, але були з української літератури цікаві книги. Але в шкільні роки я мало читав, вже після школи з'явилося хобі читати художню літературу. Зараз я активно читаю Стівена Кінга. До цього багато читав Ремарка. Зараз з Кінга читаю про вбивство Кеннеді ("11/22/63". – Авт.). Перед цим читав "Воно", а найбільше мені сподобалася книга "Кладовище домашніх тварин". І нещодавно навіть ходив в кінотеатр на цей фільм. Я прихильник того, щоб спочатку прочитати книгу, а потім подивитися фільм. Але часто екранізації розчаровують, адже в книзі більше можливостей розкрити всі деталі. А фільм для цього доведеться надовго розтягувати".
Хотіли б бігти на дистанції, як хто?
- ЮЛІЯ ДЖИМА: "Як леопард або гепард (сміється)".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ:"Бігати як хто? Наразі, звичайно, як Йоганнес Бе".
Кого вважаєте найкращим стрільцем в історії?
- ЮЛІЯ ДЖИМА: "Не відповім. Джима? Ні, я точно сюди не вписуються (сміється)".
- ДМИТРО ПІДРУЧНИЙ: "Симон Едер. Можливо, був хтось до того, як я почав дивитися біатлон, але він найбільш стабільний стрілок від сезону до сезону".
Как сообщалось ранее, українська біатлоністка перед Богом присягнулася у вірності росіянину, котрий погорів на допінгу. Марія Кручова і Олександр Логінов відгуляли весілля в Тернополі. Там же пройшло і таїнство вінчання.
Також повідомлялося, що дворазова олімпійська чемпіонка з біатлону завершила кар'єру в 25 років. "Прийшов час прощатися! Після неймовірно важкого сезону, повного злетів і падінь, я більше не відчуваю стовідсоткову пристрасть, необхідну для професійного спорту", – заявила Лаура Дальмаєр.