Наші олімпійські чемпіони / Фото: Getty Images, Колаж: Сьогодні
4 лютого на "Пташине гніздо" Пекіна увійдуть українські спортсмени – це буде восьмий парад нашої держави на зимових Олімпійських іграх.
Символічно, що за цей час Україна виграла вісім нагород. Згадаймо кожну з них. Знову переживімо ті чудові емоції.
Скринька від Кравчука
23 лютого 1994 року Україна виборола першу у своїй історії олімпійську медаль. У спринтерських перегонах 27-річна біатлоністка Валентина Цербе виграла бронзу.
Спочатку навіть не планувалося, що Валентина побіжить спринт, але тренерський склад в останню мить вирішив поставити її замість Олени Петрової, щоб подивитися на Цербе перед естафетою.
За першу в історії України олімпійську нагороду Валентина Цербе отримала від держави 5000 доларів, а від президента України Леоніда Кравчука – дерев'яну скриньку.
Золоті сльози
Через три дні після успіху Цербе у скарбничці української команди з'явилася золота медаль. Здобула нагороду 16-річна фігуристка Оксана Баюл. Її емоції та сльози після фінального прокату пам'ятають усі любителі спорту.
Ніхто не міг знайти українського гімну. Організатори запропонували зіграти Олімпійський гімн чи гімн СРСР. Наші керівники подивилися одне на одного і кажуть: "Ні, тоді нам додому краще не повертатися". Музику привезли з Олімпійського селища.
Віщий сон
На Іграх у Ліллехаммері-1994 Олена Петрова заблукала в індивідуальній гонці, а через чотири роки в Нагано-98 у цій же дисципліні стала другою. Хоча теж не обійшлося без курйозу.
Вибігаючи на старт, Олена випадково схопила палиці Зубрилової, які виявилися коротшими на чотири сантиметри за звичні. Але на подив Олени, нові палиці припали їй якраз, і потім вона вкоротила і свої.
"Перед гонкою наснився пророчий сон. Я приїжджаю до мами і показую відеокасету з моїми досягненнями. І ось дивимося ми індивідуалку, а я обурююся, що мене там не показали, адже я виборола медаль", – згадувала пізніше Петрова.
Не впасти б із тумбочки
Не найкращий для спринту 62-й номер Лілії Єфремової тримав суперниць, що вже фінішували, у напрузі до кінця. Блискуче відпрацювавши на двох рубежах, українка летіла до медалі Турина-2006.
Тренери гнали, орієнтуючи на золото. "Ех, трохи сил не вистачило витримати шалений темп", – скаже пізніше Ліля.
Потім було нагородження, у якому Єфремова ще більше хвилювалася, ніж під час гонки. Коли Сергій Бубка підійшов її нагороджувати, Лілія прошепотіла: "Сергію Назаровичу, я зараз із тумбочки впаду". А він такий: "Стій, Лілю, стій".
Оце так танці!
Ще одну медаль з Турина-2006 привезла танцювальна пара Олена Грушина та Руслан Гончаров. Цікаво, що вони дебютували на змаганнях ще за Радянський Союз. Потім була проба льоду в Нагано-98 (15-те місце), прогрес у Солт-Лейк-Сіті-2002 (9-те) і з третьої спроби – бронза.
Радість та горе
Олімпіада у Сочі-2014 відбувалася у розпал подій Революції Гідності. Поки спортсмени виходили на старти, на вулицях Києва гинули люди.
У такій ситуації українські олімпійці повторили найкращий виступ на зимових Іграх двадцятирічної давнини: золота та бронзова медалі.
Першою вистрілила Віта Семеренко. Точна стрільба та швидкий хід принесли українці третє місце у спринті.
А апогеєм стала перемога нашої жіночої біатлонної команди в естафеті (Віта Семеренко, Валя Семеренко, Юлія Джима та Олена Підгрушна).
"Російські вболівальники кричали нам: "Промахніться! Падайте!" – згадувала потім капітан команди Олена Підгрушна.
Не схибили, не впали – а перемогли! Наставивши носа росіянкам, що фінішували другими. А після гонки Олена Підгрушна на пресконференції оголосила хвилину мовчання на вшанування пам'яті загиблих на Майдані.
Золото з неба
Якщо до Пхенчхана-2018 українці брали медалі лише у біатлоні та фігурному катанні, то тепер додався ще один вид спорту – фристайл.
Олімпійським чемпіоном став Олександр Абраменко.
"Я просив Бога, щоб він дав мені сил зробити мій найкращий стрибок у той момент, коли мені це треба було. І так все і сталося", – скаже після фінішу Олександр.