Павло Шкапенко
Екс-форвард "Динамо" Віктор Леоненко в останні роки видав чимало критичних послань, які стосуються нашого футболу. Найбільше дістається, мабуть, його колишній команді. Останні висловлювання Леоненка про гру киян, Ярмоленка та Реброва настільки обурили 40-річного ветерана-воротаря "біло-синіх" Шовковського, що він у своєму фейсбуці не менше жорстко відповів: "Вітю, від тебе смердить!" "У мене немає ніяких образ на "Динамо", – заявляє Леоненко. – Але вони зі мною поводяться так, немов я там ніколи не грав. Мені все одно, яке місце займе "Динамо", як воно грає... але я говорив і буду говорити як є!".
"Сегодня" вирішила з'ясувати – можливо, за всіма цими уколами на адресу коуча "Динамо" криється давня неприязнь Реброва і Леоненка? Адже коли Сергій в 1992 році приїхав до Києва з "Шахтаря", то Леон уже був визнаним бомбардиром і користувався авторитетом у колективі. Конкуренція за місце в складі здатна породити які завгодно конфлікти. Шовковський, до речі, застав Леона в команді...
За роз'ясненнями ми звернулися до екс-півзахисникові "Динамо" Павлу Шкапенку. Колись він з передачі Леоненка забив красивий гол "Барсі" в 1/16 Кубка чемпіонів (сезон 1993/94), а з Ребровим ділив кімнату в готелі і на базі. Загалом, не чужі люди.
"Не було конфліктів у Леона з Ребровим або Шовковським в ігрову пору, – запевняє Павло. – Треба ще знати Вітю, у якого специфічне почуття гумору і манера висловлюватися. Він не ганяв ні молодого Реброва, ні юного Шеву – якоїсь "дідівщини" ми з його боку не помічали. Міг, звичайно, сказати: "Я кращий, а ви всі – лайно". Але знову таки, швидше, жартома він таке казав, а не від самозакоханості. Мені взагалі здається, що Леон й половини не говорив з того, що йому приписують.
Але якщо Вітя дійсно вважає, що при Реброві команда не додала, то я з ним не погоджуся. Прогрес очевидний. І велика заслуга Реброва, що у команди з'явився свій почерк, характер. Може, не все ще виходить, як хотілося б, але ж Серьога ще навіть рік не пропрацював головним. Будуть ще успіхи... А хлопцям бажаю бути більш стриманими в судженнях і не виходити за рамки. Ну не можна ж так – грали разом, один хліб їли, а тепер ворогами ставати. Не по-людськи якось".