Професійний велосипед Марка Падуна. Фото Instagram
Чим відрізняється професійний шосейний велосипед, на якому гонщики розсікають по трасах всіляких велотурів і отримують кругленькі гонорари (переможець "Вуельти" – 150 335, а "Тур де Франс" – 500 000) від того, на якому ви їздите щодня на роботу, за хлібом або колесити парком? Якщо, звичайно, ви не профі або всерйоз захоплюєтеся велоспортом.
Розібратися, в чому різниця, нам допоміг кращий український гонщик велошосе Марк Падун, що представляє одну з топових команд планети Bahrain Merida, яка входить у світову топ-3. Цього року він і сам вперше взяв участь в гранд-турі – "Вуельте", однієї з трьох найпрестижніших велобагатоденок (інші дві – "Тур де Франс" і "Джиро Д'Італія").
Як приклад професійного байка ми вибрали коня легендарної велокоманди Sky, гонщики якої в цьому році перемогли в двох гранд-турах – "Тур де Франс" і "Джиро" – британці Герайнт Томас і зоряний Кріс Фрум, у якого за спиною 6 перемог такого рівня в генеральній класифікації (за підсумком всіх етапів).
Порівнюємо цього монстра з великом простішим – гірським байком, який можна купити в будь-якому магазині в 100 разів дешевше, ніж професійний. Якщо звичайний велосипед для невередливих "водіїв" може обійтися менше ніж в три тисячі гривень, то карбонова супермашина, друг спортсменів Sky, як автомобіль, – 8320 євро!
Велосипеди з роздільним стартом
Якщо ви коли-небудь дивилися велогонки, то напевно помічали, що спортсмени іноді їздять на велосипедах з закритим колесом. "У програмі є гонка на час з роздільним стартом, індивідуальна і командна: тобто коли їдеш певну дистанцію на час, – пояснив Марк. – Там використовується велосипед, у якого колеса більше аеродинамічні, більш накатисті, хоч і менш керовані, заднє колесо дискове. Все зроблено, щоб просто сісти і їхати без зайвих маневрів на максимально можливій швидкості".
Карбон проти алюмінію
"В першу чергу професійний шосейний велосипед відрізняється від звичайного в ціні матеріалів, – розповідає Падун. – Профі зроблений не просто зі звичайного пластика, а з висококласного карбону за спеціальними технологіями. З карбону не тільки рама – це кермо, підсидельник, саме сідло. Платять і за матеріал, і за роботу людей, маркетинг, технології, розробки. Тому що тут не просто зліпили шматок велосипеда – беруть до уваги аеродинаміку, все тестується. Велосипед на нижньому фото – або із заліза, або, в кращому випадку, з алюмінію ( Iron Fox зро лан зі сталі. – Авт.). Тобто це просто труби, спаяні швами, і все, на цьому все закінчилося. А у професійного велосипеда, зображеного вище, – карбонові волокна, які спочатку пом'якшуються, потім зв'язуються у вузли, і створюється форма. Виходить комплексна річ, одне ціле, пов'язане з маленьких волокон".
Сідло
"Сідло у нас повинно бути легким, воно може бути більш твердим, але тим не менш комфортним. Знизу, де воно кріпиться до велосипеда, до підсидельника, воно карбонове, є спеціальна антиковзаюча поверхня. Ти сковзаєш, по-любому, але це зменшує процес". Найдешевші оббивають пластиком, за середньою ціною – кожзам, в дорогих моделях шкіра, але в основному лише як покриття пластикової або карбонової основи.
Руль
"Руль на звичайному велосипеді – це просто залізна трубень, і на неї все накручено, а у нас (в "Меріді". – Авт.) руль карбоновий. Є тоненькі, є аеродинамічні, як на скаєвському велосипеді. Є рулі, які складаються з двох деталей: це безпосередньо кермо і винос, який кріпить його до рами. А є, як у нас, – manoeuvre integrale, де руль і винос зроблені як одне ціле, і виходить більш аеродинамічним. Це робиться для збільшення швидкості. На звичайному велосипеді така технологія не потрібна, тому що на ньому людина катається просто в задоволення: в магазин, на роботу. А коли мова йде про змагання, аеродинамічність руля все вирішує. Наприклад, на дистанції 200 км їдеш із середньою швидкістю, скажімо, 40-45 км/год, хоча частенько набагато швидше. І за п'ять годин гонки можна витратити майже 500 калорій енергії, а вони на дорозі не валяються. На звичайному велосипеді втрачаєш ще більше калорій".
Ланцюг
"За вагою ланцюги на професійному велосипеді вдвічі легші та тонші, ніж на звичайному (товщина до 6 мм, вага в середньому 245 м – Авт.), Але набагато міцніші. Адже це допоміжна сила, яку витрачає навіть не топовий велогонщик, більше, ніж людина, яка хоче просто в магазин з'їздити".
Швидкість
Професійний "кінь" показує середню швидкість 45 км/год, звичайний їде в тричі повільніше – 15 км/год.
Гальма
"Гальма зараз є дискові і гідравлічні. Вони знову ж таки легші, ніж на звичайному велосипеді і гнучкіші. Це як порівнювати дві машини, "Ламборгіні" та "Фіат" якийсь. І там, і там є гальма, все однакове, відрізняються тільки матеріали. І якщо це потрібно, є за що переплатити".
Раніше ми писали, що знаменитий український велогонщик залишився без команди. Андрій Гривко дев'ять років захищав кольори казахстанської команди.