Олександр Петрів
- Олександр, на чемпіонаті світу в Гранаді ви виграли три медалі в стрільбі з пістолета – індивідуальне "срібло" і два командних "золота". Як ви готувалися до цих змагань?
- У Львові, правда, патронів було мало – половина від того, що потрібно було. Та й якість їх теж дуже погана. А на день нам потрібно десь 150 набоїв. Найдешевший коштує півтори гривні. Іноді я і сам купую.
- А як із зброєю справи йдуть?
- В пістолетної групи дуже стара зброя – ще з радянських часів. У групі гвинтівки вже, звичайно, нові іноземні... Добре, що у нас є відмінний майстер по ремонту. Він нам лагодить наші 30-річні револьвери. З таких вже ніхто не стріляє. До нас на чемпіонаті світу підходили спортсмени і тренери – дивилися на нас, як на динозаврів. Охали, ахали, просили потримати цей раритет.
- Хіба вони проходять по стандартах?
- Головне – натяг спусків гачка і розмір пістолета. Це перевіряється, а вік зброї вже не має значення.
- Підтримував вас хтось у Гранаді на трибунах?
- Про діаспору там я нічого не чув, але спортсмени з інших країн стали до нас більш дружелюбно ставитися, коли в України почалися проблеми з Росією.
- А самі росіяни?
- Росіяни... Ми давно вже знаємо один одного – як були друзями, так і залишилися. Нічого не змінилося.
- Як вас зустріли вдома?
- В неділю у львівському аеропорту нас зустріло осіб 20. Було й начальство спортивне – привітали нас, квіти подарували. Вдома були теж всі щасливі.
- Після Олімпіади-2008, де ви виграли "золото", до чемпіонату Європи в минулому році про вас особливо не було чути...
- Я виступав, але просто не було результатів. Знаєте, за своє спортивне життя, яка триває вже 28 років, я виграв тільки два змагання – етап Кубка світу, де здобув олімпійську ліцензію, і саму Олімпіаду. Я не з тих спортсменів, які постійно виграють. Нічого дивного, що після Пекіна я не став брати всі медалі поспіль. У мене бувають раз на кілька років сплески. Ось і зараз він стався.
- Як у вас виходить показувати такі гарні результати із зором -2?
- Я завжди виступаю в окулярах. Зараз зір трохи поліпшується. Чув, що коли старієш, то у короткозорих воно вирівнюється.
- Як ви ставитеся до того, що лідер збірної України Артур Айвазян після анексії Криму перейшов до Росії?
- Артур і зараз залишається висококласним спортсменом, який може виграти медаль Ігор. Він же спочатку не українець, він – вірменин. Ми не можемо вимагати патріотизм від людини іншої національності.
- Ви б змінили громадянство, якби були пропозиції з інших країн?
- Громадянство... Та ні, не змінив би.
- Де зараз ваша олімпійська медаль?
- У банку, в окремому ящику.