Микола Павлов. Фото Є. Кравс
Головний тренер "Іллічівця" Микола Павлов згадав моменти з життя трагічно погібшеего Сергія Закарлюки, з яким раніше тренер працював у "Дніпрі" і "Ворсклі".
– Яким ви запам'ятали Сергія?
– Сергійко починав ще в Дніпропетровську, коли на першості області грав за "Дніпро" – команду, яку ми створили. Він був лідером у всіх колективах, які я очолював. Зі мною Сергій був в "Іллічівці", "Ворсклі"...
Ось переглядав передачу "Один на один з Гамулою", гостем якої був Закарлюка, і згадав усе, що було... Він користувався великим авторитетом серед хлопців, сам розповідав про свої проблеми, які у нього виникали в житті, завжди реально оцінював все, що відбувалося. Сергій був справжнім чоловіком. Таким і залишився в моїй пам'яті.
– Що можете сказати про період роботи з Сергієм в "Дніпрі"? Чому йому не вдалося закріпитися в складі?
– Справа в тому, що в "Дніпрі" він ще зовсім малим був. Пам'ятаю, трапилася у нього травма, і Сергій поїхав до себе додому, в Нікополь. Просто поїхав, нікому нічого не сказавши. Пропав.
Я потім Ємцю Юрію Володимировичу, він же теж з Нікополя, говорю: "Коли будеш вдома, в Нікополі – знайди його. Нехай повертається, хлопець хороший". А Сергій ні в яку. "Не хочу в футбол грати", – каже. Потім ще одна травма. Сережа просто швидко виріс, і тому, мабуть, корсет м'язовий був у нього дуже слабкий, звідси і постійні ушкодження.
В "Іллічівець" він прийшов уже зрілим футболістом після виступів за "Шахтар", "Металург". Проблема була в тому, що гравці, які виступали раніше за донецькі команди, все приїжджали з Донецька в Маріуполь на тренування. Сережа жив у Донецьку, у нього було мало часу, з родиною рідко бачився. Але все одно до того часу у нас він був провідним гравцем, про нього залишилися найкращі спогади. Мені дуже важко говорити про це.
Цей рік дуже важкий. Цього року Майкон загинув, молодий хлопець, тепер Сергійко..., сказав Павлов.