Сидорчук робить пропозицію Анні
Переможними голами в матчах з Білоруссю ( 2 : 0 ) і Македонією ( 1 : 0 ) 23 – річний півзахисник " Динамо " Сергій Сидорчук ощасливив усіх вболівальників збірної України . Але , мабуть , найщасливішою в неділю ввечері була його наречена Анна .
- Я на всі домашні ігри за участю Серьожі ходжу , – зізналася вона нам . – А виїзні дивлюся по телевізору. Щоб не відволікатися , роблю це вдома , а не , скажімо , в кафе . Цього разу приїхала моя мама , стежили за матчем з македонцями разом. Я , звичайно , за командну гру. Але коли у нього є можливість забити , я підриваюсь із ліжка і кричу : "Бий вже !". В неділю Сережа мене почув ( сміється ) , як і в попередній грі з білорусами . Багато хто після матчу поздоровляли , я відповідала, що не тільки мене , а всю країну треба вітати .
- Розмовляли з Сергієм перед недільним матчем?
- Деякі в день гри не зідзвонюються . У нас в цьому плані все простіше. В неділю подзвонив . " Іду на установку " , – каже. Я йому : "З Богом ! " – "Спасибі , цілую !". А вже після матчу він на таких емоціях . Без втоми повторює: " Ми перемогли ! Ми перемогли !". Щасливий, що почав забивати. Я сама спортом займалася – гімнастикою , танцями , і батько часто казав мені , що пишається мною. Тепер я сама відчула , як це – кимось пишатися.
- Приготували Сергію святкову вечерб з такого приводу?
- Так, торт спекла – " Монастирську хату " з вишнею . Він любить солодке , особливо на сніданок .
- А до тортика? Може, шампанське?
- Ні , був торт з чаєм . Зазвичай після ігор Сергій п'є чай або молоко .
- А якщо все-таки про шампанське. Наприкінці минулого року на Домінікані Сергій, ставши на коліно, попросив вашої руки і серця. У цієї історії є продовження?
- Так, у нас весілля в грудні , вже готуємося . Відгуляємо її в рідному для Сергійка і мене Запоріжжі , в якому три роки тому познайомилися. Звичайно , покличемо і друзів з " Динамо " і " Металурга " .
- Ми знаємо, що Сергій балує вас розкішними букетами квітів. А ви якось з кульок виклали йому поздоровлення: "З днем народження, Сергійку"...
- Сергій жив окремо від батьків , з якими я вже була знайома , але не близько . І ось я дзвоню його мамі з проханням дати мені ключі від його квартири . Моя мама тоді ще говорила : "Може , тобі їх ще й не дадуть , так що ти сильно не сподівайся " . Але мама Сергійка охоче мені допомогла . Я приїхала 2 травня в дев'ятій ранку , вона мені винесла ключі . Я підготувала подаруночки , кульки , до кожного з яких приклеїла записку. І чекала Сергійка , який був у батьків. Потрібен був привід , щоб його виманити . І мама попросила його віднести до себе додому банку з консервацією . Заходить він в квартиру і каже : "Я так і знав , що щось тут не так. Ну навіщо мені ця банка ? " . Він тоді зізнався , що таких сюрпризів йому ще ніхто не робив. А мене він найбільше здивував тим самим пропозицією на Домінікані . Коли ми збирали речі , я ретельно перевірила , чи все ми взяли. Тому , відповівши на його пропозицію : "Я згодна " , насамперед запитала : "Де ж була обручка ? " . А він його ховав у гаманці , у відділі для дрібниці .