Фото ФК "Шахтар"
Сьогодні, в день старту "Шахтаря" в груповому турнірі Ліги Європи, виповниться рівно 40 років з дебюту "гірників" на єврокубковій арені.
За підсумками сезону-1975 донеччани вперше стали віце-чемпіонами СРСР і восени наступного року взяли старт у Кубку УЄФА – в поєдинках 1/32 фіналу проти срібного призера першості НДР берлінського "Динамо". "Сегодня" згадує про те, як "Шахтар" прорубував своє віконце в Європу.
"На той час берлінське "Динамо" вже мало певну вагу в Європі, в сезоні-1971/72 вони дійшли до півфіналу Кубка Кубків, де, до речі, програли в серії пенальті московському "Динамо", – розповідає нам історик "Шахтаря" Олексій Бабешко. – В їх складі було п'ятеро гравців збірної НДР, непогано виступила на ЧС-1974, і два олімпійські чемпіони-1976: Лаук і Рідігер. Тренер німців Харрі Ніпперт дуже грунтовно підійшов до вивчення майбутнього суперника, особисто відвідавши відразу дві гри "гірників" в чемпіонаті СРСР: в Донецьку зі "Спартаком" (1:0) і в Москві проти ЦСКА (0:1). Останній матч він навіть зняв на плівку і потім показував своїм гравцям. Тренер "Шахтаря" Володимир Сальков теж злітав в НДР, побувавши на берлінському дербі "Динамо" – "Уніон".
"Гості прилетіли в Донецьк за два дні до гри, пізно ввечері 13 вересня, розмістившись у готелі "Дружба", – продовжує Олексій Бабешко. – А на наступний день провели відразу два тренування на стадіоні "Шахтар" – ранкове і вечірнє. Найцікавіше, що, незважаючи на статусність матчу, особливого ажіотажу навколо нього не було – вже не знаю, з чим це було пов'язано. В результаті з 42 тисяч місць на стадіоні заповненими виявилися лише 28 тисяч".
Після впевненої перемоги 3:0, яка фактично визначила результат двухраундового протистояння, Віталій Старухін, який був капітаном у "гірників" в тому сезоні, заявив німецьким журналістам: "У цьому матчі кожен з нас зробив трохи більше, ніж він міг".
"Шахтар" відтоді провів ще понад 200 єврокубкових матчів, в яких забив понад три сотні голів і здобув майже 100 перемог
Слідом за берлинцами "оранжево-чорні" впевнено розібралися з угорським "Гонведом", здобувши перемоги в обох зустрічах (3:0 і 3:2) і в 1/8-й зіткнулися зі знаменитим італійським "Ювентусом". Саме в матчі-відповіді з "Старою синьйорою" (після виїзних 0:3) донеччани здобули свою першу гучну перемогу на єврокубковій арені. Цього разу, навіть незважаючи на досить прохолодну і вологу погоду (матч проходив 8 грудня), стадіон "Шахтар" був заповнений майже вщерть. Що й не дивно, адже в Донецьк вперше приїхала команда справді світового рівня. В її складі було сім гравців збірної Італії, яка буквально за три тижні до цього в чудовому стилі обіграла англійців (2:0) у відбірковому матчі ЧС. За спогадами донецьких журналістів старшого покоління, на грі працювало майже три десятка представників італійських ЗМІ. Імпровізований прес-центр організували прямо на трибуні, куди були винесені телефони з міжнародним зв'язком (таке трапилося вперше), щоб італійці мали можливість вести, як зараз прийнято говорити, пряму онлайн-трансляцію. При цьому більшість приїжджих журналістів були не з туринських видань, як можна було очікувати, а з Риму та Мілану.
Єдиний гол, який приніс "гірникам" історичну перемогу, був забитий на 35-й хвилині, коли удар по воротах Дзоффа з-за меж штрафного майданчика завдав Валерій Шевлюк. М'яч по дорозі трохи зачепив плече Старухіна, трохи змінивши напрямок. Хоча це і не був рикошет в класичному вигляді, але італійські журналісти, що стежили за Бабусею особливо пильно, відразу після голу закричали в телефонні трубки: "Старухін! Старухін!". Як наслідок, в більшості західних джерел автором гола числиться саме він. У наших же ЗМІ м'яч записали на Шевлюка. І це різночитання триває досі. Як розповідав нам один з метрів донецької спортивної журналістики, Старухін ніколи прямо не говорив, що це він забив "Ювентусу", але разом із тим не заперечував, коли згадували, що м'яч його торкнувся. А ось Шевлюк, навпаки, дуже ревно до цього ставився і завжди ображався, коли ставили під сумнів його авторство.
"Шахтар" відтоді провів ще понад 200 єврокубкових матчів, в яких забив понад три сотні голів і здобув майже 100 перемог. У 2009-му "гірники" стали останніми тріумфаторами Кубка УЄФА – турніру, в якому колись робили свої перші кроки на міжнародній арені. І як володарі трофею зустрілися в матчі за Суперкубок УЄФА із зірковою "Барселоною", поступившись Мессі і компанії лише в самому кінці овертайму. Через пару років каталонці знову виступили в ролі злого генія для "Шахтаря", не пустивши "оранжево-чорних" у півфінал Ліги чемпіонів. Нарешті, в минулому сезоні інша іспанська команда – "Севілья" – зупинила донеччан за крок від фіналу Ліги Європи, вийти в який поставлено завдання в нинішньому турнірі.
Цікаво, що сьогодні, в день ювілею, "гірникам" протистоятиме турецький "Коньяспор", який, як і "Шахтар" 40 років тому, нині дебютує в єврокубках.
Географія суперників:
Всього за 40 років суперниками "Шахтаря" по єврокубкових баталіях побували 89 клубів з 33 країн – 8 німецьких, по 7 французьких і іспанських, по 6 італійських і швейцарських, по 5 з Англії і Португалії, по 4 з Туреччини і Росії, по 3 австрійських, румунських і чеських, по два з Нідерландів, Бельгії, Білорусі, Греції, Молдови, Угорщини, Данії, і по 1 клубу з Вірменії, Сербії, Кіпру, Швеції, Естонії, Норвегії, Шотландії, Мальти, Македонії, Болгарії, Польщі, Хорватії, Північної Ірландії та України. При цьому "гірники" не мають перемог над представникам лише двох країн: Голландії (чотири поразки) і Румунії (три поразки, дві нічиї).
Частіше за інших "Шахтарю" доводилося перетинатися з "Барселоною" (9 матчів), на одне рандеву менше було з "Брюгге". У 6 іграх опонентами донеччан виступав "Порту".
З "Барсою". Зустрічалися найчастіше – 9 разів. Фото shakhtar.com
Як бачимо, географія непізнаних країн у нашого клубу-ювіляра ще дуже велика. Особливо багато їх на Балканах (Албанія, Словенія, Боснія, Чорногорія, Косово) і серед республік колишнього СРСР (Латвія, Литва, Грузія, Азербайджан, Казахстан). Не заносила єврокубкова доля "гірників" також до наших західних сусідів – словаків – і в країну, де "на чверть колишній наш народ" – Ізраїль. Перетнутися з командами з Фінляндії, Фарер, Ірландії, Ісландії та Уельсу у донеччан навряд чи скоро вийде – в більшості з цих держав міцні збірні, але відверто слабкі клуби, як правило, які вилітають на ранніх стадіях євротурнірів. Ну а ймовірність зустрічі з представниками країн, яких прийнято вважати футбольними карликами (Люксембург, Ліхтенштейн, Андорра, Сан-Марино і Гібралтар), і зовсім близька до нуля.