Ноу хау. Новий "Сан Мамес" будували стіна до стіни зі старим
"Атлетик" з Більбао, який відзначив у липні своє 116-річчя, є найстарішим клубом у вищому дивізіоні Іспанії (слідом за віком – "Барселона", на півтора роки молодший). Команда виступає в Прімері з моменту утворення ліги в 1928 році і поряд з "Реалом" і "Барселоною" входить до числа трьох клубів, ніколи не залишали еліту. Bilbainos 8 разів ставали чемпіоном Іспанії (четвертий показник). І, як у нас кажуть, це "кубкова команда" – 24 рази вигравала Кубок країни (більше лише "Барселона" – 26).
НАЙБІЛЬШ СУЧАСНИЙ. Грає "Атлетик" на арені "Нуево Сан Мамес", відкритою лише у вересні минулого року, а тому що вважається найсучаснішим стадіоном Іспанії. Побудований він був по сусідству зі старим, нині вже знесеним "Сан Мамес", який вірою і правдою служив "червоно-білим" рівно 100 років, з 1913 року. Свою назву арена отримала від церкви, розміщеної поблизу церкви святого Мамеса, покровителя Більбао. З ім'ям християнського великомученика пов'язано і одне з прізвиськ клубу. За легендою Мамес був кинутий римлянами на розтерзання левам, але звірі не чіпали святого. Звідси й прізвисько "Атлетика" – Los Leones – Леви.
СІЗІФ-НАЦІОНАЛІСТ. "Атлетик" – найвідоміші націоналісти в європейському футболі. Із перших днів існування клубу діє положення, згідно з яким в команді можуть грати тільки баски. Хоча, і не обов'язково місцеві. Так, кілька нинішніх лідерів "левів" – воротар Гірка Іраісос, центрбек Мікел Сан Хосе, атакуючий хав Ікер Муньяїн і капітан команди Карлос Гурпегі – уродженці сусідньої провінції Наварра. Виняток робиться навіть для іноземців, які мають баскські коріння. В 1990-ті таким був знаменитий захисник французької збірної Біксант Лізаразю (Бішенте Лісарасу), нині – захисник французької молодіжки Емерік Ляпорт (Аймерік Лапорт).
Селекційний націоналізм сильно обмежує в формуванні складу, але є одним з головних приводів для гордості місцевих фанів. 10 років тому керівництво клубу провело опитування серед вболівальників: чи хочуть вони, щоб у команді грали легіонери. Результат – 90% опитаних заявили: "Краще виліт до Сегунди, ніж відмова від своєї трансферної політики". Басконською гордістю виявилася сильнішою за потреби до трофеїв. У підсумку, як би швидко не змінювався сучасний футбол, Баскський Сізіф продовжує котити в гору свій непідйомний камінь – "Атлетик" тільки для басків. І, як бачимо, часом не без успіху.
КРИЗОВИЙ МАТРАЦ. Аж до 2008 року більбаінос грали без спонсорських написів на футболках, що також було своєрідним об'єктом гордості. Але влітку 2008-го гордості прийшов кінець – у "Атлетика" з'явився титульний спонсор. Ним стала нафтогазова компанія Petronor (такий собі міні-Газпром іспанського розливу), що базується в Мускесе, передмісті Більбао.
Змінювалися і сама форма, клубні кольори. Спочатку квітами "Атлетика" були синій і білий, але в часи світової економічної кризи 1910-х вони змінилися на червоно-білі. Сталося це через дешевизну тканини в червоно-білу смужку, яка в Іспанії того часу використовувалася при виготовленні матраців. До слова, першими до цього додумалися в мадридському "Атлетико", за що й отримали прізвисько "матрацники".
До і після 1910-го. Ребрендінг:
СУПЕРЗАБИВАЛИ. У різні роки кольору "Атлетика" захищало немало знакових для іспанського футболу персонажів. Окремої згадки заслуговують двоє: легендарний форвард 1910-х Рафаель Арансаді "Пічічі", ім'ям якого названо приз кращому бомбардирові Прімери, і улюбленець Більбао 1940-1950-х Тельмо Сарра, який досі займає першу строчку в списку голеадорів Ла Ліги (251 м'яч). Правда, в цьому сезоні його майже напевно змістить з вершини Мессі (245 голів).
РОБОТА МУРАХИ. Одним з головних творців торішнього успіху "Атлетика" (4-те місце, краще за півтора десятка років) став тренер Ернесто Вальверде на прізвисько "Чінгуррі" ("мураха"), яке він отримав ще в юнацьких командах за свою старанність і працьовитість. На початку минулого сезону 49-річний фахівець повернувся в клуб, з яким вже працював десять років тому, змінивши біля керма "рохібланкос" аргентинця Марсело Б'єлса. Новому-старому тренеру вдалося розвіяти спогади про героїв минулих років, Льоренте і Хаві Мартінес, і створити одну з найбільш збалансованих команд чемпіонату. При ньому "леви" стали стабільнішими і потужніше.
Нинішній "Атлетик" одночасно добре володіє м'ячем (55% часу, 5-й показник в лізі за підсумками минулого сезону) і грає на другому поверсі (21 виграна дуель за матч, 4-й показник), краще за всіх в чемпіонаті реалізовує стандарти (19 голів) і використовує навіси (29 за матч) і при цьому активно грає в короткий пас (391 передача за матч, 5-й показник). В цілому, гра "Атлетика" хоча і передбачувана, але ефективна і видовищним є.
АНАЛОГІЇ-1977. Головний успіх басків на європейській арені – фінал кубка УЄФА-1977, де "Атлетик" за сумою двох матчів поступився "Ювентусу", причому, лише за правилом виїзного гола (0:1 і 2:1). Що цікаво, той розіграш Кубка УЄФА був знаковим і для "Шахтаря", оскільки став дебютним для "гірників" на єврокубковій арені. І вибив тоді "оранжево-чорних" з турніру не хто-небудь, а майбутній переможець "Ювентус".