У Китаї мені не вистачає революцій та смачного шоколаду: одкровення українки

Чотири роки тому на Олімпіаді у Пхенчхані я чисто випадково потрапив на вогняне шоу, яке проходило на пляжі Японського моря. Здивуванню не було меж, коли дізнався, що виставу дають українці!

І ось за чотири роки знову Олімпіада і ми знову з артистами "Аделаїди" в одній країні. На жаль, зустрітись не можна. Через найжорстокіший карантин на олімпійських об'єктах. Але це не завадило мені поспілкуватись із Маргаритою Нікулічєвою.

- Уже понад два роки я живу на півдні Китаю, у провінції Гуандун. Спочатку – у місті Чжухай, зараз – у Гуанчжоу. Працюю артисткою вогняного шоу у парку розваг. А також створюю подкаст "ФемФікшн".

– У вашому місті відчувається дух Олімпіади?

- Я б не сказала. Поки що все зосереджено на китайському Новому році, який відзначали 1 лютого. Але ще десь півроку тому місцеві журналісти, які просто проходили повз у торговому центрі, взяли у мене невелике інтерв'ю про те, що я думаю про Олімпіаду в Китаї. І були дуже вражені, що я не в темі. Щоправда, спілкуватися було досить складно, бо вони не знали англійської, а я – китайської.

- Наскільки пересічним китайцям взагалі цікава Олімпіада?

- Думаю, це велика подія для них. Але тут і зараз я не бачу ажіотажу.

- Чи має місцеве населення страх, що через іноземців буде новий спалах коронавірусу в країні?

- У Пекіні, мабуть, так. У Гуанчжоу періодично відбуваються нові спалахи, і мені здається, що до них завжди готові.

- На Олімпіаді найсуворіші обмеження через пандемію. Хоча Європа вже поступово повертається до колишнього життя. Чому б їм не взяти приклад із Європи?

- Складно сказати, бо для китайців центр світу – Китай, і навряд чи вони серйозно обговорюють події в інших країнах.

- Чи є життя без фейсбуку, гугла, Вікіпедії?

- Для мене ні. А китайцям цілком вистачає програми WeChat, що є для них інстаграмом та фейсбуком одночасно, та місцевих сайтів.

- Якби учасників Олімпіади випустили до міста, чому б вони насамперед здивувалися?

- Що мене вразило, коли я вперше вибралася до центру китайського мегаполісу – це класичні кам'яні джунглі, дуже багато хмарочосів, які ввечері гарно підсвічуються. І водночас велика кількість парків та зелених зон, де є місце і природі та автентичній китайській архітектурі.

- Що варто було б спробувати поїсти/випити?

- Спочатку спробуйте знайти щось не гостре та не надто жирне. Я не любитель китайської їжі, а фанат китайських напоїв. Тут величезний вибір фруктового та молочного чаю, шоколадних напоїв з додаванням ягід, желе чи навіть перловки чи бобів – такі "чайні" тут зустрічаються, мабуть, частіше, ніж в Україні кав'ярні.

І самі фрукти: китайська полуниця, лічі, мангустин та манго, карамболь – це те, що обов'язково треба спробувати у Китаї.

- До чого в Китаї ви не можете звикнути?

- До клімату. На півдні Китаю дуже висока вологість, у квартирі триває постійна боротьба з цвіллю. Зазвичай я програю. До певної ізоляції від світу. Китай сам собою, інший світ – окремо.

- Чого вам найбільше не вистачає тут?

- Свободи, демократії, революцій. Моїх близьких. Потім вже нормального інтернету, нашої кухні та смачного шоколаду.

- А чого китайського вам не вистачатиме в Україні?

- О, точно не вистачатиме "Тао бао" – це дуже зручний застосунок, де можна замовити з місцевих магазинів майже все: одяг, побутові речі, продукти, зуб дракона, волосся єдинорога. Доставка лише два-три дні (зуб дракона може йти довше).

Також того, що за допомогою смартфона, зокрема WeChat, можна майже все (крім революцій): розплатитися у магазині, на касі, замовити квитки, сходити до лікарні – картка, дані про вакцинацію, тести – все у WeChat.

Не вистачатиме китайського "вайбу" – відчуття якогось постійного свята.