Юрій Свиридов. Фото obozrevatel.com
У жовтні в Лондоні відбувся міжнародний саміт, присвячений футбольному бізнесу — Leaders: the sport business summit. У заході брали участь в якості спікерів топ-менеджери УЄФА, Ліг, клубів, представники найбільших брендів, пов'язаних зі спортивною індустрією – від EA Sports до Instagram. Одним з учасників саміту був Юрій Свиридов, директор "Шахтаря" з маркетингу та комунікацій.
Після участі у заході він розповів, чи реально застосувати теми, що обговорювалися на саміті, в умовах українського футболу.
- Які у вас залишилися враження про конференцію?
- Це топовий захід з кількох причин: теми на саміті позначають тренди в сучасному спортивному бізнесі, спікери – шановні і цікаві в спортивній галузі співрозмовники, і нарешті, учасники – колеги з європейських клубів, з якими корисно обмінятися досвідом та поділитися новинами, а з деякими встановити потенційно вигідні контакти.
- Програма саміту була поділена на 4 різні тематики: Лідери, Бренд, Діджитал і eSports. Що вас зацікавило?
- Презентації по деяких темах проходили одночасно, тому доводилося вибирати. Мене більше цікавили секції Лідери і Бренд. Тема Діджитал, безумовно тренд, але в даний момент ми не готові використовувати Діджитал для комерціалізації через слабку платоспроможність лояльного сегмента вболівальників. У комунікаціях Діджитал вже грає домінуючу роль. Але тут сучасні рішення вимагають вагомих інвестицій. Нам, на жаль, необхідно задовольнятися базовими інструментами: сайт, мобільні програми, соціальні мережі. З аналогічної причини я не приділяв часу секції eSport: тема також трендова, але не відповідає реаліям, у яких перебуває український ринок.
- Якщо говорити про український футбольний ринок, про принципи взаємодії бізнесу і спорту, то чи можна хоч щось з представленого на конференції реалізувати в наших умовах?
- Будь-який принцип, але абсолютна більшість буде збитковою. Повторюся, в Україні низький інтерес до футболу, негативне сприйняття і слабка купівельна спроможність. Тому необхідно починати з фундаментальних ідеї – залучати якомога більшу кількість населення в гру, формувати інтерес до футболу як до продукту, паралельно інвестувати в інфраструктуру.
Потрібно визнати, що 95% стадіонів в Україні не відповідають сучасним вимогам
Стадіон – це основа футбольного продукту. Тут ми застрягли в 70-х. Скажу більше, на самітах рівня Leaders теми стадіонів вже не обговорюються, вони не актуальні. Бізнес цікавить — як максимізувати прибуток від інвестицій у вже побудовану інфраструктуру. Для нас це не актуально.
- Наскільки сильно відчувається відставання українського футбольного ринку від західних прикладів?
- Боюся, що у своєму відставанні ми ще не досягли дна падіння, тому рухаємося в протилежному напрямку від європейських футбольних ринків, котрі бурхливо розвиваються. Ми відстали дуже сильно.
Вже в найближчому майбутньому ми почнемо сильно програвати країнам другого ешелону: Польщі, Росії, Туреччині
Вважаю, що в нашій країні футбольного/спортивного бізнесу в нормальному його розумінні на сьогодні не існує. Українські футбольні клуби не є суб'єктами підприємницької діяльності, які націлені на отримання доходу, з завданням самофінансування своєї діяльності. І це суть проблеми, причина всіх бід. Який дохід генерує український футбол у річному обчисленні? Яку роль відіграє для економіки країни? Скільки на рік у сукупності клуби Прем'єр ліги платять податків? Скільки інвестують в інфраструктуру? Який відсоток квитків на футбол реалізується онлайн? Скільки в країні вболівальників? Скільки клуби продають футболок? Жоден футбольний чиновник в Україні не відповість на ці запитання.
- Що необхідно робити вже сьогодні, щоб частково ліквідувати відставання?
- Футбольному ринку потрібна нова концепція, потужна реформа. Нам потрібно підсилювати адміністративне регулювання ринку у цьому напрямку. Федерація, Прем'єр-ліги та ПФЛ повинні взяти на себе ініціативу щодо змін правил гри, що стосуються ліцензування, фінансового Fair-play, прозорості, централізованого маркетингу, солідарних платежів, модернізації стадіонів, розвитку інфраструктури для масового заняття футболом та ін. Потрібно, з одного боку, створити здорове середовище, коли клуби повинні жити за кошти, які вони заробляють, з іншого, необхідно дбати про змагальний баланс і непередбачуваність результату. Потрібно розробляти і приймати цілий пакет законів, приводити нормативну базу до європейських стандартів. В іншому випадку, в українському футбольному болоті зникне ще не один клуб, а глядацький інтерес повністю перейде на такі продукти, як англійська Прем'єр-ліга.
- На саміті була презентація прогнозу стану електронних технологій у спорті на 2020 рік. Наскільки ці прогнози можна співвіднести з розвитком футболу в Україні?
- Говорити всерйоз про електронні технології в наших реаліях — все одно, що обговорювати сучасне рішення "Розумний будинок" у лісовому наметі. Щоб зрозуміти, що може бути в 2020 році, давайте подивимося, що було 4 роки тому і за цей час змінилося. До 2012 року Україна отримала 4 нові стадіони: сьогодні Донбас Арена в зоні АТО, у Харкові зник клуб, у Львові типовий White elephant, стадіон, який заповнюється виключно на єврокубки і то не завжди. У Києві заповнюваність Олімпійського на матчах Прем'єр Ліги – 15%. Виною всьому (якщо не списувати все на те, що відбувається в країні) – відсутність національної концепції розвитку футболу. Клуби Прем'єр ліги, будучи верхівкою футбольної піраміди, не здатні самостійно впливати на процеси в масштабах країни. Тому те, що ми маємо сьогодні, – це результат роботи останніх 25 років. Якщо говорити про 2020, про 2030 – ми не зрушимо з місця, якщо на рівні регулювання не почнемо реалізовувати необхідні футбольному ринку реформи.