Харлан і Харлан. Чемпіонка Пекіна-2008 завжди знає, що відчуває на трибуні її мама Ірина / Фото: Вiталiй Лазебник
Чотири роки тому під наглядом мами Ірини, що вболівала на на лондонських трибунах, шаблістка Ольга Харлан привезла з ГІ "бронзу". Тепер за підтримки проекту "Дякую, мамо!" сімейний тандем замахнувся на Ріо. "Ми довго не бачимося – тижнями, місяцями, – зізнається Оля. – Іноді приїжджаю на три дні, і нам цього вистачає (сміється). Рада, що в Ріо мама буде поруч. У Лондоні не знала, де вона сиділа. Але знала, що відчуває. Завоювавши медаль, я пішла до неї на трибуну. Мова була незв'язною, ми обіймалися, цілувалися, плакали".
"Найстрашніше бути в невіданні, – каже Ірина Харлан. – Якщо в онлайн-трансляції велика пауза, ти вже думаєш: тільки б нічого не сталося. У Лондоні я о 5 ранку встала, наковталася таблеток, коли в залі почала засипати – пішла пити кави. І все – серце бух-бух-бух. Коли повернулася в готель після змагань, а у нас там був невеликий барчик, всі відвідувачі стали мені плескати. Здивувало, що всі знали про медалі. після змагань ми з Олею поїхали по магазинах. я шопінг не люблю. Але Оля часом змушує: "Мамо, пішли!". щось вона привозить мені з-за кордону, наприклад, туніки. А оскільки я не ходок по магазинах, то всі ці речі заношені до дірок".
Після стресу в Лондоні, ми не могли не запитати, як Ірина зважилася на поїздку в Ріо. "Навіть передати не можу, як це страшно, серце стискається, – відповідає мама чемпіонки ОІ-2008. – Але розуміння, що може хоч трохи допоможу Олі тим, що буду поруч. Їй не потрібно буде переживати, що я бачу, а що ні".
БАРМЕН. Розповіла "Сегодня" Ірина, і чим жертвувала, щоб її дитина досягла таких висот: "Може бути, вільним часом. Коли інші мами ходили по салонах краси, я цього не робила. Коли не було грошей на змагання для Олі, я працювала барменом до 11 вечора. Потім цей бар ремонтувала, тому що я в минулому ще й будівельник. І до ранку ремонтувала приміщення, щоб вранці господиня заплатила мені гроші і моя дитина поїхала до Угорщини. Але будь-яка мама йде на жертви. Скільки часу в рік ми проводимо разом? Місяців зо три. Ось зараз намагаюся зібрати всіх і поїхати на Великдень до бабусі. У Ріо, до речі, поїде ще й старша дочка, а татові доведеться доглядати за нашою собакою, за Оліним котом, за будинком".
Балувати дочку смачненьким мамі стало складніше: "Коли Оля була маленька, я до її приїзду робила шубу, борщик – вона вважала, що найсмачніше готує тільки мама. Тепер з нею дуже важко, вони з чоловіком перейшли на правильне харчування і роблять все в пароварці. Готує сама. Тому коли вона приїжджає – ось тобі червона риба, ось овочі. Готуй! Зараз вона мене підсадила на вівсянку. Ще я почала вранці бігати з собакою, раніше займалася трошки йогою. Але в останні роки перестала, а зараз думаю: якщо я не займуся чим-небудь, то стану старою, і навіщо я їй така потрібна?".