Андрій Говоров. Фото AFP
- Андрію, ви привезли з чемпіонату світу (25 м) "бронзу" на 50 м батерфляєм. Відзначили якось нагороду?
- Я медалі не святкую. Це робочий процес. Зараз приїхав додому в Дніпропетровськ і просто хочу відпочити.
- А на що розраховували в Досі?
- Зараз ми змінили тренувальний процес і готуємося більше до олімпійській дистанції – 50 м. Я не розраховував взяти якусь медаль, тому що є люди, які спеціалізуються на короткій воді. Хотілося показати просто гарний час. "Бронзу", до речі, я виграв ні з найкращим своїм часом.
- Чемпіонат був в Катарі, який зараз "захворів" спортом. Що вас вразило?
- Організація була хорошою. Єдиним недоліком були пробки... Їх дуже багато. Ось виїжджаєш з готелю в басейн і не знаєш, коли приїдеш. Це дуже напружувало. Виїжджав набагато раніше, а потім доводилося чекати.
- А до футбольного ЧС-2022 там вже активно готуються?
- Вони ж місто спеціально для цього чемпіонату будувати збираються. Правда, я взагалі нічого не помітив, що нагадувало б про футбол. Поки вони не горять цією ідеєю.
- Катар відомий своєю спекою...
- Там, навпаки, виявилося прохолодно. Вдень – 20-22 градуси, а ввечері навіть 15. В Італії ввечері тепліше було.
- Ви тренуєтеся в Італії в академії плавання ADN Swim Project Андреа Ді Ніно. Чим відрізняється тренувальний процес там від України?
- Басейн однаковий і тут, і там. Сауна, тренувальний зал – все це і у нас є, але немає нормальної організації, і повсякденні проблеми вибивають з колії. Наприклад, в Італії мені не потрібно думати про якісь побутові речі. Якщо холодильник ламається, я дзвоню менеджеру, а він уже виправляє все. Є у нас і прибиральниця. Та й друзі часто відволікають в Україні.
- Тобто в Італії друзів у вас немає?
- Уже знайшов (сміється). В основному, це дорослі люди з академії, з якими можна поспілкуватися за вечерею. Але вони і колеги, і друзі. Ми рухаємося до однієї спільної мети.
- А дружина Даша часто буває з вами?
- Десь 60% часу вона проводить зі мною.
- Скільки часу ви проводите в Україні?
- Торік це було 50/50. Цього року вже більше зможу перебувати в Італії, тому що зробив собі робочу візу.
- Ви зараз вивчаєте політологію в дніпропетровському університеті. З чим пов'язаний такий вибір?
- Мені це все цікаво. Враховуючи проблеми нашої країни, хочеться самостійно розуміти, що відбувається. Дуже важливо мати свою думку. А для цього потрібні знання про політику, адже нічого нового не вигадують – все повторюється. Наприклад, зараз рубль падає через нафту, точно так само і СРСР розвалився.
- У дитинстві ви жили в Росії. Чи не намагалися вас переманити?
- Я народився в Севастополі, потім батьки переїхали в Підмосков'я. Коли Крим став вже не нашим, чесно скажу, мені дзвонили і пропонували. Я не розглядав такі пропозиції взагалі. Я дуже поважаю свою країну за те, що вона мене прихистила і дала мені багато чого. Я народився в 92-му, коли Крим був частиною незалежної України, хоч і з російським населенням. Я ж теж наполовину українець, а наполовину росіянин. І мені зараз нелегко – дідусі та бабусі в Росії не поділяють моєї точки зору.
- Сваритеся з ними?
- Ні, ми не конфліктні. Політику не обговорюємо. Ми все одно нічого не змінимо.
- Вікторія Солнцева, яка торік била рекорди України, раптом опинилася в Туреччині. Ви знали про це?
- Це не було сюрпризом. Її перехід тривав не один місяць. Це її особистий, хоча, швидше, навіть вибір її батьків, тому що Віке тільки 16 років. Я її не можу засуджувати. Може, вона з кимось посварилася. Особисто я б не перейшов ні за які гроші. Заробляти потрібно на іншому, а не на батьківщині.
- Щодо заробітку. Скільки коштувала ця "бронза"?
- 5000 доларів.
- Чи легко плавцю знайти спонсора?
- Треба, щоб вони самі тебе знайшли. Один час намагалися знайти спонсора в Україні, але успіхом ця затія не увінчалася. Зараз мене спонсорує виробник спортивного одягу та італійської води. В Італії легше – там інтереси інші.
- Де дізнаються більше?
- В Італії. В Україні мене впізнавали півроку – поки по ТБ йшла реклама бритви з моєю участю. У мене є шанувальники, але це в основному діти. Вони дивляться на мене і хочуть бути схожими. Іноді для них я проводжу відкриті тренування. Плавання ж таки – не видовищний вид спорту.
- Найбільш пам'ятний приз який?
- На Кубку імені Цветова, коли мені було 13 років. Я виграв телевізор! Він потім стояв у мене в гуртожитку. Досі там стоїть, до речі.
- Як збираєтеся відзначити Новий рік?
- У нас є традиція – з друзями святкуємо у мене вдома. У нашій компанії 14 людей, і завжди присутній дрес-код. Цього року всі повинні прийти в костюмах з мультиків 90-х. Всі вже розібрали персонажів, а я поки визначити не можу (сміється).