З Пустозвоновим. "Хлопці перекладають мені слова тренера"
На заміну всім полюбився Пуху Джетер в баскетбольну збірну України завітав інший американець – Джером Рендл. Зараз розігруючий на зборах команди Мурзіна в Южному. "Новий українець" розповів "Сегодня", чому вирішив отримати український паспорт, як розуміє тренера без знання мови, про дружину, якій хоче показати Одесу, і про спів з командою.
- Джероме, коли вам запропонували виступати за збірну України?
- Це сталося на початку літа. Мій агент сказав, що Україні потрібен легіонер. Я так прикинув і зрозумів, що це непоганий варіант для мене. Тим більше я дуже люблю Європу. Переговори велися зовсім недовго, якихось пару тижнів.
- Яка була головна причина вашої згоди?
- Не кожен день випадає можливість зіграти за збірну і потрапити на чемпіонати Європи та світу. Ну і ще, звичайно, є ймовірність зіграти на Олімпіаді. Це ж класно! Якщо я буду намагатися і добре виявлю себе в Україні, то мене можуть помітити великі клуби. У цієї збірної для мене відкриваються хороші перспективи.
- Чи радилися з кимось перед підписанням контракту?
- Так, з моєю дружиною. Я одружився рік тому. Вона – мій найближчий друг, завжди мене підтримує. Звичайно, вона погано розбирається в європейському баскетболі, але розуміє, як цей перехід важливий для моєї подальшої кар'єри.
- Знали когось зі збірної до цього?
- Я дуже погано пам'ятаю імена (сміється). Такий високий хлопець. Ми в "Азовмаші" разом грали...
- Ігор Зайцев?
- Та він! Він ну дуже хороший баскетболіст. Радий був його знову побачити.
- А американець Пух Джетер, який був у збірній до вас, щось радив?
- Ми бачилися з ним у Лас-Вегасі. Пух розповідав, що йому дуже подобалося в Україні, і радив приймати пропозицію.
- У Літній лізі НБА ви грали за "Мілуокі" разом із ще одним збірником – Славою Кравцовим. Що скажете про нього?
- Слава такий прикольний і високий! У нас добре виходило з ним робити пік-н-рол. Ми відмінно ладнали в Лас-Вегасі. І в збірній зараз я відмінно почуваюся з хлопцями. Вони всі знають англійську мову, перекладають мені слова тренера, веселяться зі мною. Тренер англійської не знає, але я все уважно слухаю. Потім хлопці запитують мене, мовляв, ти все зрозумів, Джером? Я, звичайно, кажу, що так. Вони сміються, адже я по-російськи знаю тільки "дякую" (посміхається). Якщо серйозно, то тренер пояснює все емоційно. Я розумію, що він від нас хоче навіть без знання мови.
- Плануєте вчити російську чи українську?
- Звичайно ж. Тільки не знаю, чи буду ходити до викладача. Я хочу вчитися у людей, з якими я спілкуюся.
- Що взагалі знали про збірну України?
- Не багато. Знав, що у вас тренером був американець (Майк Фрателло. – Авт.).
- А бачили хоч одну гру?
- Так, дивився гри на минулому чемпіонаті світу. Ви навіть пару ігор там виграли. Дивився матч проти США – не очікував, що українці так потріпають нерви Дрім-тім.
- Чому все-таки не вдалося закріпитися в "Мілуокі"?
- У НБА важливий момент. Потрапити в правильну команду й час, щоб показати себе. Чого не було у мене в "Мілуокі". Я все ще чекаю той момент, коли знайду свою команду.
- Чотири роки своєї кар'єри ви грали в Туреччині. Там так подобається?
- Там просто обожнюють баскетбол. Фанати постійно просять автографи, пишуть у соцмережах. Іноді вони дуже агресивні, але зі мною нічого поганого в Туреччині не траплялося. А ще в їх баскетболі непогані зарплати.
- Три роки тому ви підписували контракт з китайським "Фошань", але там так і не зіграли. Чим все-таки Китай зараз залучає легіонерів?
- Ніколи не страждав підвищеної травматичністю, але там травми мене просто переслідували. У Китаї величезний маркетинговий потенціал і короткі сезони, що зручно для гравців з Європи та США, поки там перерви в чемпіонатах. У Китаї все крутиться навколо статистики, їм потрібно побільше очок. У Туреччині баскетбол більш організований.
- У Китай ви якраз потрапили після "Азовмашу", де відіграли всього чотири місяці...
- В Україні тоді була відмінна Суперліга з високою конкуренцією. Думаю, в "Азовмаші" на мене образилися і не запропонували новий контракт. Я відіграв регулярний сезон, але до плей-офф отримав серйозну травму. Так засмутився, і ледве міг наступити на ногу. Мені довелося їхати на лікування, а в керівництві клубу подумали, що я хотів втекти, чи що...
- "Азовмаш" тоді став віце-чемпіоном. У вас є срібна медаль?
- Ні, мені ніхто її не передавав, хоч я постійно стежив за виступами команди. Мені подобалася українська ліга. Потім я побачив, що "Азовмаша" більше немає в списку учасників. Поцікавився – виявилося, що клуб припинив існування. Мене це шокувало. І взагалі, мені дуже шкода, що в Маріуполі та Донецьку таке відбувається. Я пам'ятаю ці міста в мирний час. Ваш народ не заслуговує такого.
- Бойові дії відлякують багатьох легіонерів, а ви погодилися їхати в Україну.
- Мій агент нічого поганого порадити не міг. Я – дуже віруюча людина, і знаю, що Бог мене в будь-якому випадку захистить.
- Зараз у вас немає клубу. А пропозиції з'являлися?
- Так, є парочка. Сподіваюся, мені ще зателефонують з великих клубів. Я повністю сконцентрований на збірній. Від неї і залежатиме продовження моєї кар'єри.
- Свого часу ви говорили, що не пробували українську кухню через проблеми зі шлунком. Зараз ви вже стали трішки українцем. Не передумали?
- Поки ще національних страв не спробував, нас годують звичайною їжею в Южному. Але я попрошу хлопців, щоб вони мене пригостили чимось українським. Назв ваших страв я, правда, не знаю.
- Встигли в цей раз подивитися України?
- Київ – так. Гарне місто, мені сподобався. А зараз навіть з готелю не виходив. Після тренувань кіно в номері дивлюся. Я повністю сконцентрований на роботі, не хочу відволікатися. Ще хочу, щоб моя дружина приїхала. Як тільки у мене з'явиться можливість, вона відразу буде зі мною. Тоді ми разом і місто подивимося.
- Ще ви казали, що любите комедії. А самі розігруєте друзів?
- Якісь розіграші важко згадати, а ось жарти я обожнюю. Нещодавно хлопці включили якусь українську пісню, я підспівував, хоч нічого і не розумів. Добре ми тоді насміялися.