Христина Стуй / Фото: Анатолiй Бойко
- Христина, минуло чотири роки з тих пір, як ви виграли "бронзу" в естафеті 4х100 м на Олімпіаді в Лондоні. За цей час були моменти, коли ностальгували і згадували щось з тих Ігор?
- Вдома на стіні висить ця медаль. Я постійно біля неї ходжу і звертаю на неї увагу. Це мені допомагає і мотивує.
- А в Ріо на що налаштовуєтеся?
- Ви ж знаєте, що естафета – це велика лотерея. Наприклад, як в Лондоні сталося зі збірною Ямайки, коли вони втратили паличку. Просто не зійшлися зірки. Нам би в Ріо в фінал пробитися – вже добре. А там – подивимося.
- До збірної після дискваліфікації повернулися Єлизавета Бризгіна та Марія Ремінь, з якими ви тоді в Лондоні бігли естафету...
- Ми були дуже раді поверненню Маші і Лізи. Вони посилили нашу команду. Зараз будь-яке посилення важливо на благо естафети. Але я не впевнена, що в Ріо у нас буде такий же склад під час забігу. У складі команди їде шість осіб: я, Ліза, Маша, Олеся Повх плюс додалися Наташа Погребняк і Наташа Строгова. Погребняк в будь-якому випадку будуть підключати. Хоча в минулому році вона травмувалася на чемпіонаті світу в Пекіні. Але це спорт, і всюди є частка везіння.
- Поточним сезоном задоволені?
- Не зовсім вдався. Я ж не виступала на чемпіонаті України в Луцьку – отримала серйозну травму. На Олімпіаду я пройшла, тому що в сезоні показала норматив 11,24, повторивши свій найкращий результат.
- Як себе почуваєте зараз?
- Більше місяця я взагалі не бігала, але вже три тижні, як приступила до тренувань. У мене був розрив м'яза на нозі. Це дуже серйозно.
- Де пройде остання підготовка до Ігор?
- Їдемо зараз в Черкаси, де будемо готуватися до естафети. За швидкостями у всіх дівчаток вже все нормально, немає великих розривів, як раніше.
- Слідкуйте за новинами з Ріо-де-Жанейро?
- Нещодавно дивилася відео про безпеку в місті. Мені страшно стало. З ший і вух людей зривають золото, з рук виривають телефони! Це що взагалі таке ?! Поліція страйкує. Вибачте, але такі питання потрібно вже не під час Олімпіади вирішувати.
- Які особливості бразильської доріжки?
- Поки не знаю. Це ми з'ясуємо на місці.
- Як ставитеся до дискваліфікації російських легкоатлетів?
- Навіть не хочеться про це говорити. Всі ми під Богом ходимо. Мені прикро за чесних спортсменів. Не можна ж усіх під одну гребінку. Хочеться, щоб все сильні атлети виступили на Олімпіаді. Це ж головні змагання в їхній кар'єрі.
- З якими спортсменами з інших видів спорту знайомі?
- Добре знаю фехтувальниць, тенісистів знаю, гімнастів. Кілька днів тому зустрілися з шаблісткою Олею Харлан у нашого спільного лікаря. Олечка причовгала, ми обговорили болячки. Ось так і спілкуємося (сміється).
- У цьому році ви їздили на збори в ПАР.
- О-о-о (усміхається). Мені там дуже сподобалося. Ми були в зоопарку, я взяла сфотографуватися тигреня, а воно мені руку біля ліктя прокусило. Але нічого страшного, воно ще маленьке – загралось. Мене вразили тигри, леви, носороги. О, у нас була ситуація з носорогом. Він за нами гнався! Ми поїхали в зоопарк на сафарі, але на звичайній машині, а не з відкритим верхом. Повилазили в вікна, щоб все розглянути. Носорогу не сподобався шум машини, і він побіг за нами. Ми так злякалися. А виявилося, що він просто хотів перебігти дорогу.