Хокеїсти, які вирішили поїхати з СРСР
Капітан Вінніпега Дейл Хаверчук, у жилах якого текла українська кров, потужним силовим прийомом зустрів першого радянського хокеїста в НХЛ. 31 березня 1989 року Сергій Пряхін вийшов на лід у матчі Калгарі проти Вінніпега. Він відіграв 14 хвилин і отримав хороші відгуки експертів.
Хто такий Пряхін?
Сергій грав за московські Крила Рад, вигравав "срібло" чемпіонату світу-1987 і на драфті-88 був вибраний Калгарі під останнім, 252-м номером. І раптом отримав дозвіл виїхати в Канаду з формулюванням "набратися досвіду". "Холодна війна" закінчувалася, і в Союзі вже починали потихеньку відпускати спортсменів за кордон. Та й в Радінтерспорті забирали фактично всю зарплату гравця, а це буде 125 тис. доларів на місяць, плюс пішли в Союз і стартові преміальні – 150 тис. дол. Калгарі в тому сезоні виграв Кубок Стенлі, а Пряхін, хоч і не грав у фіналі, отримав чемпіонський перстень. Навіщо він гравець був потрібен НХЛ? Так у лізі намагалися налагодити відносини з СРСР, щоб потім запросити зірок радянського хокею.
Сергій Пряхін вважається першим хокеїстом з Радянського Союзу, кому було дозволено грати в НХЛ. Але фактично він не був першим радянським гравцем у лізі.
Як Нечаєв спалив паспорт
Віктор Нечаєв народився в Амурській області, грав за Сибір, пітерський СКА. Побувавши на турнірах за кордоном, вирішив будь-що виїхати із Союзу. Для цього уклав фіктивний шлюб з громадянкою Ізраїлю, але переїзд зірвався. Віктор спалив свій паспорт, щоб отримати чистий. І знову укласти фіктивний шлюб. Цього разу він знайшов американку під час турніру в Швейцарії. Спрацювало. Нечаєв виїхав із Союзу в 1982 році й розлучився зі своєю дружиною, заплативши їй 5 тисяч доларів за цю аферу.
Він оселився в Лос-Анджелесі, де підтримував форму з колишніми хокеїстами. Там його помітив тренер Лос-Анджелес Кінгз і запросив у НХЛ. У найсильнішій лізі світу Нечаєв зіграв всього три матчі й закинув одну шайбу.
Незважаючи на вдалий вояж Пряхіна, далі зіркові хокеїсти із СРСР змушені були тікати, як Нечаєв.
Годинюк – перший українець в НХЛ
Олександр Годинюк був першим українцем, хто втік в НХЛ. Гравець київського Сокола в 1990 році був визнаний найкращим захисником молодіжного чемпіонату світу і обраний Торонто на драфті НХЛ. Однак ніхто в Канаду відпускати його не збирався. Тоді хокеїст зважився на втечу, якою керували з Торонто. Спочатку Олександр вирушив як турист у дружню Польщу. У Варшаві він отримав дозвіл на поїздку до Югославії, де його вже чекали в канадському посольстві. Гравцеві відразу дали візу, і він полетів до Канади.
Зрадник батьківщини Могильний
В кінці 80-х Олександр Могильний вважався в СРСР найкращим молодим хокеїстом. До 20 років він виграв чемпіонат світу і став олімпійським чемпіоном. І марив Кубком Стенлі. У США його чекали, Баффало задрафтував хокеїста.
Тікати Могильний вирішив на чемпіонаті світу 1989 року в Швеції. Там він зв'язався з Баффало, і представники клубу вже наступного дня були в Стокгольмі. Діяли швидко, в американському посольстві робили документи на виїзд, оскільки у Могильного не було закордонного паспорта, їх у відрядженнях забирали представники КДБ. Хокеїста в цей час представники Баффало ховали в готелі.
Вже наступного дня Олександр сидів у літаку на Нью-Йорк, а в СРСР його таврували на повну – дезертир, зрадник батьківщини. Було де розгулятися, адже він грав за ЦСКА і був офіцером радянської армії. Через кілька днів після переїзду в США Могильний запросив у американського уряду статус політичного біженця. Зворотного шляху вже не було.
"Мені страшно собі уявити, що було б, якби я цього не зробив!" – скаже потім про свою втечу Могильний.
Пачки доларів і фото хмарочоса для Федорова
Сергій Федоров у ЦСКА грав в одній трійці з Могильним. І після втечі партнера по команді теж отримав пропозицію перебратися за океан. У 1989 році під час серії товариських матчів з Федоровим домовилися зустрітися представники Детройта, які вибрали гравця на драфті. За спогадами хокеїста, на зустрічі перед ним поклали:
- светр Детройта з прізвищем Федоров;
- контракт капітана команди Стіва Айзермана, пообіцявши такі самі умови;
- пачки доларів;
- фотографії хмарочоса, проживання в якому клуб готовий був оплатити на три роки наперед;
- брошуру з останніми моделями авто.
Федоров боявся наслідків на батьківщині й відмовився від втечі. Але через рік таки зважився. У 1990 році збірна СРСР поїхала в Штати на Ігри доброї волі. І якось Сергій не повернувся в готель. Детройт його дочекався. Федоров сповна віддячив команді, вигравши з нею три Кубки Стенлі.