Хав'єр Фернандес / Фото: Instagram
Що ви знали про фігурне катання в Іспанії, поки не побачили на льоду Хав'єра Фернандеса? Він геть переписав історію цього красивого виду спорту на Піренеях. 2009 року він став першим іспанським одиночником з 1956 року, який завоював для країни право виступу на Олімпіаді, а потім лише другим медалістом Іспанії на зимових Іграх.
Читайте також: Подія, яка сколихнула всю Англію: 31 рік страшної трагедії на "Гіллсборо"
Тільки Хаві і росіянин Євген Плющенко по сім разів вигравали чемпіонати Європи, але лише уродженець Мадрида робив це сім років поспіль! І сьогодні видатному фігуристові, дворазовому чемпіону світу і володарю безлічі інших нагород виповнюється 29 років.
Треба сказати, що як більшість іспанських хлопчаків Хав'єр в дитинстві більше захоплювався футболом, а також симпатизував тенісу. Але фігурним катанням захопилася його старша сестра Лаура, і він пішов за нею вже в семирічному віці, що вважається досить пізно за мірками фігуристів. Але батьки підтримували дітей, хоч на оплату тренувань йшла третину сімейного бюджету.
Але в певний момент мусили робити вибір, чию кар'єру спонсорувати, адже на двох дітей-фігуристів грошей не вистачало. І Лаура вирішила кинути спорт і піти в медицину, щоб Хав'єр міг продовжувати свої заняття на льоду. В одному з інтерв'ю Фернандес скаже, що сестра зробила благородний вчинок, свідомо поставивши хрест на власній спортивній кар'єрі.
У родині Фернандес мусили тугіше затягнути паски і 2008 року, коли Хав'єр переїхав до США, де почав займатися під керівництвом російського фахівця Миколи Морозова. Тренер не брав гроші за уроки, але треба було платити за квартиру і на щось жити. Іспанська федерація фігурного катання негативно поставилася до від'їзду Фернандеса, але своїми результатами, що швидко зростали, він довів, що зробив правильний вибір.
Дивіться фантастичний показовий виступ Фернандеса
І хоч на Олімпіаді-2010 у Ванкувері вісімнадцятирічний фігурист посів лише 14 місце, всі найбільші фахівці відзначали величезний потенціал дебютанта Ігор. Того ж 2010 року доленосним для Хав'єра стало рішення перейти в групу чемпіона світу й олімпійського призера Брайана Орсера, під керівництвом якого він мусив щодня смиренно відпрацьовувати п'ятигодинні прокати.
"Насправді він прийшов у дуже вдалий момент. Саме тоді ми розлучилися з Юна Кім. Ще один мій учень – Адам Ріппон – також перейшов до іншого тренера. Тож я був відкритий для пропозицій (сміється). Я знав, хто такий Фернандес, розумів, що він талановитий хлопець. Тому сказав: "Ок, приїжджай у липні". Перший спільний сезон вийшов непростим, було багато роботи, мені багато чого треба було його навчити. Нам треба було пристосуватися один до одного. Якщо бути чесним, Хав'єр не відразу зрозумів, наскільки важко необхідно працювати, і що ця праця потім окупається. Але він швидко навчився", – згадував Орсер.
Але менш ніж через три роки після початку співпраці Хав'єр став чемпіоном континенту і бронзовим призером світової першості. У сезоні-2013/14 Хав'єр захистив титул найкращого фігуриста Європи, знову став бронзовим призером чемпіонату світу, а на Іграх-2014 в Сочі посів образливе четверте місце.
У наступному олімпійському циклі Фернандес продовжив свою серію переможних виступів на Євро, став дворазовим чемпіоном світу, перемігши в Шанхаї-2015 і Бостоні-2016. Причому за його спиною залишилися такі титуловані хлопці, як Патрік Чан і Юдзуру Ханю. І не дарма іспанець справедливо вважався одним з головних претендентів на медалі Ігор-2018.
У Пхенчхані після короткої програми Фернандес поступався тільки японцеві Юдзюру Ханю, з яким не один рік катався пліч-о-пліч в команді Орсера. Але в довільній програмі став лише четвертим, зрештою пропустивши на другу сходинку п'єдесталу ще й представника Японії Сема Уно. Звичайно, йому дуже хотілося взяти "золото", яке Хав'єр, безумовно, заслужив своєю працею і талантом, а й призером Ігор ставали далеко не всі видатні спортсмени.
У 2019 Хав'єр виграв свій сьомий чемпіонат Європи і завершив кар'єру в любителях, щоб давати свої льодові шоу для сотень тисяч фанатів в усьому світі. Фернандесу міг не вдатися стрибок, але його відчуття музики, володіння коньком і акторська гра перекривали усі недоліки в очах глядачів. Його темпераментні, ліричні і нескінченно душевні програми хочеться переглядати й сьогодні.
Дивіться, як дніпровські фігуристи стали призерами третіх зимових Юнацьких Олімпійських ігор