Олександр Мішула / Фото: Олександр Яремчук
Захисник "Дніпра" і збірної України Олександр Мішула розповів "Сегодня" про нудьгу в нашому чемпіонаті, симпатії в НБА, маму-баскетболістку і пістолети на липучках.
- Пане Олександре, в спарингах з Німеччиною і на турнірі в Грузії Ви багато забивали з периметра. Збірна залежить від вашого кидка?
- Я завжди дію за ситуацією: є можливість кинути – кидаю, є варіант пройти під кільце – проходжу. Були відкриті кидки – кидав, хоча, коли я відчуваю, і багато складних м'ячів залітають. Не сказав би, що команда залежить від моїх кидків. Наприклад, на турнірі в Словаччині я майже не кидав, і нормально все було (посміхається).
- Але в Грузії склад був сильнішим – господарі, Росія , Голландія. Здається, чим складніше суперник, тим краще Ви проводите поєдинок.
- Можливо, дійсно з'являється додаткова мотивація. А може, до Словаччини вже втомився. Важко грати три матчі, потім два дні переліт, вихідний і знову три зустрічі.
- Які завдання ставить перед Вами Євген Мурзін?
- Як таких, завдань немає. Є прохання кидати, якщо відкритий. Мені зручно грати і першого, і другого номера. Просто на першому – я більше з м'ячем і можу сам для себе створювати атаки. А на другому – більш залежний від партнерів. Від того ж першого номера – віддасть передачу, або великий – скине мені м'яч чи ні. Якщо починаю створювати сам для себе, то доводиться переривати якусь схему.
- Фрателло вважав, що кожен повинен грати свою роль. А наскільки допускає вольності Євген Мурзін?
- Я як бачу, так і дію при будь-якому тренері. Ну теж не можна йти рейкою, і бездумно переривати комбінацію. Якщо один раз береш на себе ініціативу і не забиваєш, то тобі нічого не скажуть. Але якщо робитимеш так постійно, тебе посадять. Хоча нас частіше змінюють за помилки не в нападі, а в захисті. Якщо в обороні кілька разів сильно програв, тебе посадять, щоб ти почекав, переосмислив.
- Останніми роками збірна грала з розігруючими зі США – Джетер, Ренлд. Як без них?
- У нас свої хороші перші номери – той же Артамонов, Лукашов. Не знаю, навіщо брати легіонерів. З нашими пацанами, мені здається, результат буде навіть кращим. І Клим, і Лукашов стали сміливішими, почали більше атакувати. Теж можуть будь-якої миті на себе взяти гру. Обидва добре бачать поле і можуть кидати відразу з виходу.
- Ця команда швидша за ту, що була рік тому?
- Минулого року з центрових грав в основному Фесенко. Зараз є швидкі центрові – Кравцов і Пустовий. Фес – при комбінаційнішій грі. Можемо грати по-різному, як швидко, так і повільно.
- Кирило Фесенко говорив, що якщо з Вас витягнеш слово, Ви – дуже весела людина.
- Серйозно? (Сміється). Приємно. Хоча в основному Пустовий жартує, він взагалі веселий хлопець. Ми з Артемом постійно вигадуємо якісь веселі штуки. Зайдемо до супермаркету, купимо якісь вертольотик на радіокеруванні або пістолети з липучками і дуріємо.
- Останніми роками рівень чемпіонату України сильно впав. Вам в ньому не нудно?
- Уже два роки як нудно.
- Здавалося, що першу частину минулого сезону Ви збиралися з думками, а потім розігралися.
- То я просто засмутився після Євробаскету, думав піти кудись, але не вийшло. Та й сам сезон такий марний виявився. Дуже мало ігор, а так можна і деградувати. І потрібно намагатися тримати себе в тонусі.
- Цікаво подивитися на Вас в іншому клубі і чемпіонаті.
- Мені самому цікаво (сміється). У мене ще рік контракту з "Дніпром", а там – подивимося. Хоча, можливо, вийде ще й в цьому сезоні.
- А куди б Ви хотіли?
- До НБА (сміється). Це такі плани. Але кінцева мета – НБА, якщо вийде. Клуб? Чи не планував. Головне – туди. Але тут як кому пощастить, чи помітять. Адже є багато хороших гравців, які туди навіть не потрапляють.
- А буває таке, що дивіться, як грають Каррі або Ірвінг, і згадуєте, як грали проти них на чемпіонаті світу-2014?
- Буває таке. Але потрібно прагнути зіграти проти них ще. Один матч, тим більше хвилин 20, не особливо вистачило награтися проти них. Мені подобаються в НБА навіть ті, проти кого не грав. Мені подобається Деррік Роуз, з ним я зіграв на світі, а ось проти Уестбрука або Дюранта – ні.
- Як працюєте над психологією?
- Переважно тато допомагає. Він добре відчуває, що мені треба і підказує. Він сам грав у волейбол. Взагалі я часто говорю з рідними, раджуся з якихось ігрових моментів з мамою, адже вона теж раніше грала в баскетбол. Дідусь у мене взагалі спортсмен, все спробував, але зараз зупинився на настільному тенісі.
- Після матчу мама не запитує: "Сашо, куди ти кидаєш?"
- Ні (сміється). Мама і дідусь вважають, що я мало кидаю. Кажуть: "Сашо, ти мало атакуєш!"