Діана Ковтун / Фото: Олександр Яремчук
— Діана, як хокей прийшов у ваше життя?
— У дитинстві зайшла з батьком в торговий центр і побачила, як хлопчаки тренуються – грають у хокей. Мене неможливо було відірвати від скла. Я загорілася цією ідеєю і почала шлях в хокеї з хлопцями. Займалася з ними майже два роки, потім хлопчики підросли, мені стало важко і фізично, і можна було отримати травму. Папа порадив спробувати себе у футболі, і в 14 років я пішла в футбол, яким займалася до останнього, потрапляла в збірні України. Пару років тому мені зателефонували і запросили до жіночої хокейної команди. Я була несказанно рада. Мені хокей більше подобається, він динамічніший за футбол. Як кажуть знайомі чоловіки, в футболі за хвилину хоча б одна команда проатакувала, а в хокеї за хвилину можна забити три шайби. Тут все швидше. І ось уже майже три рок я виступаю за ХК "Пантери".
— Хтось із батьків пов'язаний зі спортом?
— Батько – майстер спорту з велоспорту, з дитинства веду активний спосіб життя. І тільки нещодавно зупинилася на хокеї. Папа дуже пишається, що я граю, а коли він дізнався, що буду капітаном збірної, мало не розплакався від щастя. Передаю йому привіт: тато, це все для тебе.
— Чому стали нападаючою?
— Це тренер розкриває потенціал гравця і визначає його позицію. До речі, в дитинстві хотіла бути воротарем, але не було шансу спробувати себе. Але не шкодую про те, що нападаюча.
— У збірній гравці переважно двох клубів-конкурентів ЧУ – "Пантери" і "Україночка". Як вчилися домовлятися?
— З першого збору ми працювали над цим. Бо ж виступаємо один проти одного, вважаю, що це нормально, що були якісь конфлікти. На останній збір навіть запрошувався психолог, він допоміг нам згуртуватися. Ми всі шукаємо компроміс.
— Наскільки сьогодні жіночий хокей в Україні – професія?
— Зарплат в жіночому хокеї в Україні немає. Але аналізуючи у нас його розвиток за останні три роки, мені здається, що все до цього йдеться, що знайдуться спонсори і буде підтримка. Жіночий хокей стрімко розвивається.
— А ви вчитесь чи працюєте?
— І навчаюсь і працюю. Мені завжди говорили, що я вмію складати вірші і добре пишу. Зараз підробляю копірайтером і SMM-менеджером в компанії – веду соціальні мережі і пишу тексти на сайти. Паралельно вчуся на тренера в інституті фізкультури в Харкові. Я поки сама не знаю, як мені вдається все це поєднувати. Але здаватися не збираюся.
— Чоловіків не шокує, коли дізнаються, що ви хокеїстка?
— Дехто дивується, а дехто каже, що це нежіночий вид. Але всі думки ми сприймаємо спокійно.
— Макіяж перед грою або тренуванням – це обов'язково?
— У нас є дівчатка, які без макіяжу на лід не виходять, але я такого не роблю.
— Ви – емоційний гравець. Легко спровокувати на бійку?
— У житті я спокійна, шукаю компроміс в будь-якій ситуації, намагаюся всіх помирити. На полі зовсім інша: якщо мені щось не подобається або не виходить, то проявляються емоції. Хоча намагаюся їх контролювати. А б'юся тільки у виняткових випадках. Якщо наших битимуть, то можу (посміхається).
— Наскільки Україна готова до відбору на чемпіонат світу?
— В Україні ще не так багато дівчат, які займаються хокеєм. У нас не було величезного вибору, як в інших країнах або навіть в жіночому футболі, але ми зібрали кращих. І кожна дівчинка, навіть якщо не до кінця готова технічно або фізично, буде допрацьовувати на бажанні. Впевнена: ми можемо перемагати за рахунок командного духу та бажання.
— Який був ваш найдальший переліт, до ПАР?
— Ми літали в Тегеран з футбольною збірною
— До якого рівня ви дійшли з футбольною збірною?
— Виходили в елітраунд U-19.
— А в футболі у вас не було б більше можливостей?
— Так, жіночий футбол в нашій країні більше розвинений, ніж хокей. І коли я займалася футболом, це була моя професія, я отримувала зарплату. У минулому чемпіонаті я грала і за футбольну команду, і за хокейну. Поєднувала. Це робилося на шаленому бажанні, тому втома відходила на другий план. Але зараз зробила вибір на користь хокею і роботи, оскільки потрібно себе вже і забезпечувати. Все ж таки 20 років – це вже не 15. І в футболі поки пауза.
— Скільки ви тренуєтеся?
— Тричі на тиждень – лід, і хоча б двічі ходити в зал.
— НХЛ дивитеся?
— Не маю часу нічого дивитися. Але в дитинстві подобався Євген Малкін, дуже хотілося взяти №71. Зараз не стежу, але якщо мене запитають: Овечкін або Малкін, то перевага Малкіну.
Нагадаємо, що жіноча збірна України виграла свій перший матч у кваліфікації хокейного ЧС. Наші хокеїстки завдали поразки команді Південної Африки з рахунком 3:1.