Григорій Суркіс / Фото: Юрій Кузнєцов
- Спостерігаючи за галасливою інформаційною кампанією, підкріпленої висловлюваннями офіційних представників російських футбольних і спортивних структур, навколо так званого прийому кримських клубів і регіональних федерацій до складу Російського футбольного союзу, не можу приховати свого здивування.
Як віце-президент УЄФА і почесний президент ФФУ я здивований – за яким правом РФС піднімає подібні питання і навіть виносить їх на голосування майбутньої позачергової конференції, не дочекавшись оприлюднення офіційної позиції ФІФА, УЄФА та ФФУ?
Хочу нагадати, що стаття 84 Статуту ФІФА говорить: "Асоціації, ліги або клуби, що входять до складу члена ФІФА, не можуть увійти до складу іншого члена ФІФА або проводити матчі на його території крім виняткових випадків. Для цього має бути отримано дозвіл від обох членів ФІФА, їх конфедерації і ФІФА".
Крім цього, у статті 83, пункт 2 Статуту ФІФА говориться: "Члени ФІФА та їхні клуби не можуть проводити матчі на території іншого члена ФІФА без його дозволу".
На даний момент немає ніяких підстав стверджувати, що територія Криму більше не входить в юрисдикцію Федерації футболу України. А тому будь-які спроби РФС поширити свій вплив на цей регіон можуть бути розцінені як перевищення компетенції і пряме порушення статутних норм вищестоячих міжнародних структур, не кажучи вже про нехтування головним принципом УЄФА – Respect.
На жаль, російська сторона йде тим ж хибним шляхом, що і в рамках проекту так званої Об'єднаної футбольної ліги, коли процес створення спільного чемпіонату був нею запущений в односторонньому порядку, набрав обертів, і тільки потім на якомусь етапі його ініціатори вирішили поцікавитися думкою, власне, передбачуваних партнерів і міжнародних інстанцій.
У цьому зв'язку не менший подив викликає позиція керівництва української національної асоціації, яке банально відмовчується з такого важливого і невідкладного питання. Я спантеличений, чому дії РФС досі не викликали реакції ФФУ на рівні виконавчого комітету – головного органу оперативного управління федерацією? Чому про позицію окремих чиновників Будинку футболу ми дізнаємося зі ЗМІ, але ніде не бачимо офіційну, консолідовану відповідь ФФУ?
Всі ці дозвільні розмови, домисли і нагнітання пристрастей могли бути викорінені в зародку, якби виконком ФФУ вчасно проявив свою принципову позицію, самоповагу і рішучість. На жаль, зараз про Федерацію футболу України складається враження як про стороннього, пасивного спостерігача, чию долю вирішують інші.