Із 26 по 29 листопада в Києві пройде чемпіонат Європи з художньої гімнастики. Однією з наймолодших в нашій збірній є 16-річна Діана Баєва, яка починала займатися в рідній Макіївці. До слова, виберіть найкрасивішу гімнастку Європи.
Під час інтерв'ю дівчина порадувала нас своєю безпосередністю та історією сходження у великому спорті.
- Для мене чемпіонат Європи – перші змагання серед дорослих такого масштабу. Я дуже переживаю. Хочеться показати, що ми багато працювали і що це все було не даремно, що у нас – класні програми й... купальники (посміхається).
Ми не зациклюємося на медалях. Найголовніше – добре виступити й отримати від цього кайф. Якщо все складеться, хочеться присвятити успіх дідусеві з бабусею, які живуть в Макіївці. Дуже давно з ними не бачилися, сумую за ними...
- У тебе цікава історія потрапляння в гімнастику.
- У шість років я дуже хотіла на танці і попросила маму мене відвести туди. Але мене привели на... акробатику. Я здивувалася, але нічого не сказала: акробатика – так акробатика. Мене попросили зробити "складочку", після чого порадили піти на гімнастику. І на перше тренування мене привів саме дідусь – із тих пір я в гімнастиці.
Коли почалася війна, тато разом з Донецьким національним університетом, де працює, переїхав до Вінниці і забрав одного брата. А в 2015 році ми там опинилися вже всією сім'єю. Через три роки я приїхала на перегляд до Києва і мене взяли в команду. Живу тут з мамою і другим братом, а тато приїжджає на вихідні.
Читайте також: яскраві фото та історія Діани Баєвої.
- Як тебе прийняли в Києві?
- Спочатку мені було дуже складно і страшно. Я жила в інтернаті і протягом двох місяців щодня плакала. Мені здавалося, що всі – інші, кращі за мене, а я – не така. Спочатку дуже боялася сусідки по кімнаті, а потім ми здружилися і я сміялася своїм старим страхам. Але мама все одно переїхала до Києва, щоб постійно підтримувати.
- Зараз немає такого страху перед чемпіонатом Європи?
- Звичайно, мені дуже страшно. Але я намагаюся налаштувати себе так, щоб отримати від цього задоволення. Адже коли виступаєш з гарним настроєм, без "напряга", то все виходить. Ось так само хочу і на чемпіонаті – вийти з хорошим настроєм і думати тільки про цей момент і не загадувати наперед. Просто все робити, як на тренуванні, й радіти, що виступаю на такому турнірі з такою командою. Як нас вчила Ірина Іванівна, потрібно йти до мети, ні на що не відволікаючись.
- Як у школі ставляться до того, що ти в збірній?
- Зараз ми дистанційно навчаємося. А ось раніше, зізнаюся, багато захоплювалися. Але і зараз подружки з Вінниці пишуть, що пишаються мною й раді, що у мене в Києві все вийшло. Адже було складно після уроків одразу ж мчати на тренування, а потім з'являтися в школі часом з синцями. Все-таки не даремно це було.
- Усім відомо, що заради форми гімнастки йдуть на багато жертви. Ти теж?
- Насправді, коли у нас великі навантаження, можу дозволити з'їсти собі щось смачненьке, солоденьке, адже воно потім "згорить" на тренуваннях. Але коли навантаження менші, доводиться себе обмежувати. Хоча я люблю і тортики, і пасту, і піцу.
- На чому ж тоді тримається організм?
- З ранку їм кашу, сир з фруктами, і мені це подобається. Ясна річ, їмо м'ясо, яйця – звідти і отримуємо енергію. Сніданок сама готую, обід нам привозять у перерві між тренуваннями, а вже на вечерю мама готує м'ясо з овочами. Люблю брокколі, цвітну капусту.
"Від музики Майкла Джексона з мене йде вогонь": гімнастка Вікторія Онопрієнко чекає чемпіонат Європи.
За трансляціями чемпіонату можна стежити кожен день на інтернет-сервісі OLL.TV, а за фіналами – у вихідні на каналі "Індиго".
Дивіться також сюжет про гімнастку Владу Нікольченко: