132 роки тому в одному з ресторанів портового Брістоля зібралася компанія з п'яти молодих людей, які, віддаючи данину футболу, який стрімко входив у моду, вирішили заснувати і свій клуб.
Перша назва команди, хай вибачать нас гуртом всі антирасистські організації, – "Чорні араби". Хоча в складі не було тоді ні африканських, ні арабських легіонерів. Просто форму прикупили собі чорну, а по сусідству бігала регбійна командочка "Араби", от і вирішили: а чому б не назватися "Чорними арабами"? Bristol Rovers, чи то пак "Морськими розбійниками Брістоля", вони стали лише в 1898 році, на 15-му році існування. Ну а "піратське" ім'я пов'язано з морською історією Брістоля, який був чимось на зразок столиці британських корсарів. Можна згадати, що саме звідти на пошуки пригод вирушили герої "Острова скарбів".
Колоритний пірат, гордо поставивши ногу на м'яч, шаблею вказує команді турнірні цілі. Напевно, на першу англійську лігу, але максимум, куди "пірати" запливали з 1883 року, – шосте місце другого дивізіону. Зараз, до речі, вони щільно застрягли в четвертому. Зате в 1972-му "Роверс" стали одним з чотирьох в історії переможців Кубка Уотні – турніру для вісімки найбільш забивних клубів з усіх профі-ліг Англії, які брали участі в єврокубках. До речі, прізвисько "пірати" вкоренилося тільки в середовищі вболівальників команди. Фанати суперників частіше називають їх "газами" або "газометра". А пішло це від принципового опонента, "Брістоль Сіті", який пригадав недругам їх сусідство з заводом з переробки газу. "Пірати" не образилися. Навіть байка ходить, що на рідному стадіоні "пірати", звиклі дихати газом, мають перевагу перед суперниками, які до другого тайму ледве повзають від нестачі кисню.
Жовто-блакитні кольори на емблемі символізують море і всім відомий дорогоцінний метал, за який пірати радісно перерізали глотки і своїм жертвам, і один одному. А якщо придивитися в середину логотипу, то окружність, розбита на чотири частини, один в один нагадує емблему німецького автогіганта BMW.