/ Фото: Сегодня|Спорт
У першому чемпіонаті незалежної України, який стартував навесні 1992 року, у Вищій лізі грало 20 клубів з 18 регіонів країни. Надалі чисельний і територіальний склад елітного дивізіону постійно змінювався, зазвичай – в бік скорочення, нині утиснувшись до 12 клубів з 8 областей. Всього ж за 27 років "вишку" спробували на смак 39 клубів і 22 регіони (з 25). Нині частина команд УПЛ змушена грати поза рідними пенатами, але офіційно вони, як і раніше, представляють Донецьк ("Шахтар", "Олімпік") і Луганськ ("Зоря). Як і друголігова "Таврія "(Сімферополь), що нині базується на Херсонщині, в місті Берислав.
Лише три області (Київська, Донецька та Полтавська) були представлені у всіх сезонах Вищої ліги. І рівно стільки ж регіонів (Херсонська, Житомирська і Черкаська області) жодного разу не делегували свої клуби до елітного дивізіону. Чому "топчуться", ми дізналися у представників цих обласних федерацій.
Черкаси: повернути б своїх
Володимир Фощій, перший заступник голови Черкаської обласної федерації футболу: "Наша область була дуже близька до Прем'єр-ліги 2016-го: "Черкаський "Дніпро" завершив сезон у Першій лізі на другому місці, після "Зірки". За рік до цього до УПЛ виходили дві команди, але в той рік регламент поміняли – до вишки переходив тільки переможець Першої ліги, а нам не пощастило. а взагалі-то головна причина – відсутність у нас серйозного бізнесу, який міг би вкладати гроші в футбол. Візьміть наше найбільше підприємство – концерн "Азот". Він належить Дмитру Фірташу, тобто до області відношення не має. Стосовно розвитку масового футболу, тут у нас все в порядку. Будуються сучасні футбольні майданчики, є навіть два поля з автоматичним поливом, ідеальні газони, ідеальні умови для заняття футболом. Наші команди беруть участь у всеукраїнських змаганнях від дитячої ліги до аматорів, і майже всюди на провідних позиціях. А ось з професійними клубами – проблема. Саме через відсутність спонсорів. Обласний бюджет теж не потягне – область же ж зовсім невелика. А тому талановиті хлопці, які з'являються, йдуть до інших команд. Олександр Ковпак, Іван Петряк, Віталій Миколенко, Костя Махновський – це ж все наші вихованці. Якби повернути своїх хлопців, створити їм тут хороші умови – непогана б команда вийшла. Але сподіваюся, колись ми до цього все-таки прийдемо".
Херсон: "ми кращі в міні!"
Олексій Кручер, виконавчий директор Херсонської ФФ: "Наша область і не бідна на футбольні таланти. Назву лише три прізвища: Юрій Максимов, Олександр Головко, Віктор Коваленко. Але немає належної уваги до професійних команд, які б могли представити Херсонщину на високому рівні. Не секрет, що професійний футбол в Україні наразі збитковий. Тому президент клубу УПЛ повинен бути не просто фанатом футболу, а багатим фанатом футболу. Наразі у нас таких людей, здатних потягнути Прем'єр-лігу, на жаль, немає. Адже якщо вже виходити до УПЛ, то всерйоз і надовго, а не стати через півроку посміховиськом, як деякі клуби. Крім того, потрібно мати і стадіони, що відповідають рівню УПЛ, а наші арени атестовані тільки під Другу лігу.
У найпершому чемпіонаті України, 1992 року, херсонський "Кристал" ставив завдання виходу до вищої ліги. Спочатку лідирував в Першій лізі, але потім щось пішло не так, і в результаті взагалі вилетіли до Другої. Відтоді вище ми жодного разу не піднімалися. Зараз Херсонщину у Другій лізі представляють три клуби. Якби їх власники вирішили об'єднатися, створити один сильний клуб, то у такої команди, можливо, і вистачило б ресурсів потягнути Вищу лігу.
До речі, кілька років тому великий аграрій Ігор Колихаєв взяв під своє крило футзальний клуб "Продексім". Два роки поспіль вони ставали чемпіонами країни, успішно представляють Україну в єврокубках, є базовим клубом збірної. Тут найкращі умови щодо зарплати. У команді грає чимало бразильців, недавно її очолив дуже відомий іспанський тренер Хаві Родрігес. Тобто якщо у великому футболі у нас домінують "Шахтар" і київське "Динамо", то в міні-футболі України в останні два роки домінує саме Херсон. Але футзал все ж менш витратний вид спорту".
Житомир: все за власний кошт бюджету
Руслан Павлюк, голова Житомирської обласної федерації: "Так історично склалося, що в 1990-х – на початку 2000-х футбол у нас тримався на Заї Авдиші, президентові ФК "Полісся". 2002 року ми були за крок від Вищої ліги, але програли в перехідних матчах "Олександрії". Якщо б тоді "Полісся" вийшло, думаю, і по сьогодні могло грати в еліті. Але вийшло так, що команда максимально "вичавилась", але, не добившись результату, почала сипатися і пропала. На жаль, але у нас в області немає великої кількості багатих людей, готових інвестувати в футбол. Наприклад, Петро Рудь, голова компанії "Рудь", в силу своїх можливостей допомагає спорту. Він підтримує і дитячий футбол, і саме "Полісся", і міську волейбольну команду. Але про футбольний клуб рівня Прем'єр-ліги наразі не йдеться.
Проте останнім часом ситуація в нашому футболі змінюється. "Полісся" взяв під свою опіку губернатор області Ігор Гундич. Він спортивна людина, живе футболом, відвідує всі матчі і персонально займається усіма питаннями клубу, пошуками спонсорів. Думаю, протягом найближчого року матимемо всі умови для функціонування команди Прем'єр-ліги. Вже закінчується масштабна реконструкція стадіону "Центральний", він зможе приймати навіть єврокубкові матчі. Поруч зі стадіоном є готель, де можуть жити приїжджі команди. Ремонтується міський стадіон із синтетичним покриттям. Плюс у нас буде повноцінна заміська база з двома тренувальними полями і житловим корпусом. Тобто інфраструктура активно розвивається. На черзі – спортивні результати. "Полісся" зараз ділить з "Минаєм" лідерство в другій лізі, і стоїть однозначне завдання підвищитися в класі. Під цю справу і хорошого тренера запросили – Анатолія Безсмертного. Зараз "Полісся" – це комунальний клуб, фінансується з двох бюджетів – міського та обласного. Навантаження досить серйозне, тому, скажу відверто, керівництво міста та області не проти перевести клуб в приватну власність якомусь бізнесмену. А для цього якраз і потрібно вийти до Першої ліги, щоб підвищити інтерес до команди".