Якось непомітно, що Володимир нижче Тайсона на 8 см. Фото AFP
Несподівано скромно пройшло повернення новоспеченого чемпіона світу Тайсона Ф'юрі на батьківщину до Британії. Пам'ятаючи про нестримної фантазії супертяжа, очікували шоу з переодяганнями. Але Ф'юрі обмежився світлими штанами, синьою жилеткою і піджаком, зате здорово повеселив своїми висловлюваннями: "Якщо я кажу, що цей колір фіолетовий, а він – зелений, то насправді він – фіолетовий. Тому що це кажу я – чемпіон світу в суперважкій вазі". Також Тайсон поскаржився на підтасовування результатів зважування: "Вони намагалися змусити мене повірити, що я важче Кличко всього на фунт (0,45 кг. – Авт.). Хоча годиною раніше в своєму номері я важив на стоун більше (6,36 кг. – Авт.)". А Кличко, за версією Ф'юрі, щоб виглядати вище, підкладав щось у своє взуття. "Але ринг показав, що я значно вище його", – сказав 26-річний британець на стадіоні "Болтона", де отримав іменну футболку клубу.
Тайсон відмовився повертатися додому приватним літаком. Переживав, що переліт зашкодить його вагітній дружині Періс. З Німеччини до Британії вони пливли на поромі "Гордість Брюгге", а до Манчестера – на авто. Всю ніч на поромі Ф'юрі фотографувався з екіпажем та пасажирами.
Не встиг Тайсон ступити на берег, як його номінували на премію "Спортивна персона року". Конкуренти – чемпіон Ф-1 Льюїс Хемілтон і переможець Кубка Девіса тенісист Енді Маррей. "Мені не дозволять виграти, я занадто спірне і відвертий, – заявив віруючий боксер, агресивно виказувався проти геїв та абортів. – Але хто з них побив непереможного Кличко? Відповідь: Тайсон" занадто швидкий "Ф'юрі". Тепер кілька тижнів він проведе з сім'єю і не буде думати про реванш. А IBF вже зобов'язала британця провести наступний бій проти українця Глазкова.
Реванш. До речі, про статистику боїв-реваншів у чемпіонів-супертяжів. Беремо останню чверть століття. Леннокс Льюїс втрачав титули двічі і двічі повертав. Програв Оліверу Макколу нокаутом у 2-му раунді – через чотири бої і три роки виграв нокаутом в 5-му. Програв нокаутом в 5-му раунді Хасиму Рахману – через 7 місяців виграв нокаутом у 4-му. Причому Ленноксу на той момент було 36 років. Цілком порівнянно з 39-річним Кличком.
Кажете, поразки нокаутом – часто випадковість у супертяжів? Пропустив один шалений удар і потім, ясна річ, реваншувався? Окей, інший приклад. Евандер Холіфілд програв Ріддіку Боуї за очками рішенням всіх трьох суддів – 112:115, 110:117, 110:117. Через рік виграв і теж за очками, хоч і не настільки впевнено – 115:113, 115:114, 114:114. Програв Майклу Муреру за очками – 114:115, 112:116, 114:114. Через три роки повернув обидва чемпіонські пояси, за 8 раундів п'ять разів відправивши Мурера в нокдаун.
Так що реваншуватися і у віці, і після нокаутів, і після поразок за очками, і через півроку, і через три. Псує статистику лише Майк Тайсон. Програвши титул Холіфілду технічним нокаутом в 11-му раунді, через 7 місяців зустрівся з ним знову. Реванш не задався, два раунди на картках усіх суддів були за Евандером. Нерви Майка не витримали, після третього раунду його дискваліфікували – відкусив Холіфілду шматок вуха.