Едуардо. Фото ФК "Шахтар"
Напередодні завтрашньої гри "Шахтаря" з "Фенербахче" ми поспілкувалися з форвардом Едуардо, який повернувся в команду. Саме його гол в Луцьку в четвер став останнім для "гірників" перед Стамбулом.
- Як облаштувався в Києві? З житлом вже визначився?
- Відмінно адаптувався. Мене чудово прийняли! Поки живу в готелі, адже пройшло всього трохи більше тижня, як я повернувся. Але я вже підшукав квартиру. Думаю, через кілька днів переїду і тоді взагалі буду відчувати себе як вдома.
- Коли приїжджає твоя сім'я?
- Дружина Андреа приїхала в четвер. Вона допоможе мені трохи розібратися з цим містом і з новосіллям. А діти (9-річна дочка Лорена і народжений в Донецьку 4-річний син Матеус. – Авт.) поки що залишаються в Хорватії, з батьками дружини. Але вони обов'язково прилетять трохи пізніше, діти ж не можуть довго перебувати далеко від батьків. Вони навчатимуться тут, у Києві. Підуть в британську міжнародну школу.
- Під час торішнього чемпіонату світу в Бразилії вдалося подивитися вживу який-небудь з вирішальних матчів?
- Я вживу брав участь у тому чемпіонаті, і мені цього цілком вистачило (посміхається).
- Відразу після мундіалю ти оголосив про завершення кар'єри в збірній Хорватії. Не поквапився?
- Ні. Перш я дуже добре подумав. Я відіграв за Хорватію 10 незабутніх років, став другим бомбардиром в історії "картатих" (29 голів у 64 матчах. – Авт.), але під час ЧС зрозумів, що вистачить. Тим більше після мундіалю перейшов з "Шахтаря" у "Фламенто", а в чемпіонаті Бразилії не прийнято відпускати гравців у європейські збірні.
- Що дав тобі рік, проведений на батьківщині, в ігровому плані?
- Мені нарешті вдалося спробувати себе в елітному чемпіонаті своєї країни. У Бразилії інший чемпіонат, зовсім інший клімат. І це теж дуже хороший досвід.
- Під час зимового турне "Шахтаря" по Бразилії один з спарингів "гірники" провели саме проти "Фламенго". Ти після матчу з кимось помінявся футболками?
- Природно, з Даріо, це ж логічно (посміхається).
- Перед початком того матчу Мірча Луческу вручив тобі футболку з номером 113 – за кількістю матчів, проведених за "Шахтар". Виходить, зараз вона вже не актуальна?
- Ну так, у цій футболки було символічне значення, і зараз в цьому плані вона ніби як вже нічого не значить – сьогодні у мене вже 115 ігор за "Шахтар". Але від цього та футболка не стала для мене менш дорогою і пам'ятною. Я буду її зберігати і, сподіваюся, в майбутньому у неї з'явиться пара – тільки на честь значно більшої кількості матчів за клуб.
- Даріо Срна з приводу твого повернення сказав: "Еду ніби просто йшов на рік в оренду" ...
- Справді, цей рік пролетів непомітно. Я ніби й не виїжджав. І радий, що повернувся!
- За цей рік з кимось з "Шахтаря", крім Срни, спілкувався, зідзвонювався?
- С Тайсоном, Кучером, Славою Шевчуком... Спілкувалися і про футбол, і про особисте життя. Так само іноді дзвонив працівникам клубу, тренерам.
- Щось змінилося в "Шахтарі" за цей рік? Все-таки цей час команда провела поза рідного міста, стадіону...
- Попередній сезон видався для клубу дуже важким. Це була фаза адаптації на новому місці, звикання до іншого міста. Але, незважаючи на це, команда показала дуже гідний результат – друге місце в чемпіонаті і вихід у фінал Кубка. Думаю, що в нинішньому році, коли до цих обставин вже звикли, наші справи повинні піти краще. А головна зміна всередині команди, яку я помітив після повернення, – всі хлопці стали набагато більш згуртованими. Коли у важкі хвилини всі тримаються разом, це велика сила.
- На нещодавній презентації ти згадав, що вибрав №22, оскільки він щасливий для тебе. Можна про це докладніше?
- Просто мені завжди подобалося це поєднання цифр. Я починав свою кар'єру з цим номером. Він також приносив мені багато приводів для радості, коли я грав під ним у складі збірної Хорватії в середині 2000-х. На жаль, потім – і в "Арсеналі", і в "Шахтарі", і у "Фламенго" – він опинявся зайнятим, але зараз знову з'явилася можливість його дістати, і я, звичайно ж, цим скористався.
- Чотири роки тому ти вже грав у Стамбулі проти "Фенербахче"...
- Так-так, я пам'ятаю. Ми полетіли туди на товариський матч. Нас добре зустріли, стадіон був забитий людьми, я вийшов в основі. Була хороша, відкрита гра. Але потім на трибунах почалися заворушення і, наскільки я пам'ятаю, на початку другого тайму вболівальники стали вибігати на поле. На цьому матч і закінчився. Так що спогади залишилися двоякі.