Баски не люблять іспанців. Фото Є. Кинзерський
У середу в Більбао матчем проти "Атлетіка" донецький "Шахтар" стартує в Лізі чемпіонів.
Перед поїздкою в найбільше місто Країни Басків доводилося багато чути про те, що подібно знаменитій фразі "Поет в Росії – більше, ніж поет", і "Атлетік" в Більбао – більше, ніж просто клуб, що базується тут. Мовляв, варто лише вийти на міські вулиці – і в очах починає рябіти від великої кількості червоно-білих прапорів. Нічого подібного! Гуляючи вранці у вівторок по центру Більбо (саме так місцеві іменую своє місто) я не помітив нічого, що нагадує про те, що тут живе і грає один із символів національної гордості басків. І навіть з рекламних плакатів городянам посміхаються герої зовсім інших команд. Так наприклад, наставник мадридського "Атлетіко" Дієго Сімеоне закликає за пільговими цінами підписатися на один із спортивних телеканалів.
Зате підворіття і стіни будинків тут і там рясніють написами націоналістичного і антиіспанського мовлення.
Вулиця Дона Дієго, яка веде до стадіону "Сан Мамес", закінчується величезною колоною із золотою фігурою Ісуса – аборигени жартують, що її поставили тут саме для того, щоб вона служила орієнтиром на шляху до арени.
Оскільки свій стадіон (і старий, вже знесений "Сан Мамес", і нову арену з тією ж назвою), вже торсида більбаінос завжди іменувала "Кафідралом", немов головний храм міста. До речі, якраз у вівторок "Нуево Сан Мамес" зазначав рівно рік з моменту першої офіційної гри на ньому.
Перше, що кинулося в очі, при підході до стадіону – наполовину обірваний банер з клубною емблемою над головним входом. При мені до місця "аварії" якраз підігнали підйомний кран з довгою стрілою, щоб з його допомогою усунути непорядок. Біля арени відразу розумієш, наскільки баски шанують пам'ять футбольних кумирів минулого. Вулиця перед "Сан Мамес" носить ім'я Тельмо Сарри, а набережна, яка відокремлює стадіон від річки Нервіон названа на честь Пічічі.
В касах стадіону працювали сім віконець, причому всі касири – виключно чоловіки. Не знаю, вже чим викликана така гендерна аномалія (в тому ж Сан-Себастьяні більшість робітниць в касах – дівчата). Черг біля віконець немає, хоча торгівля йде досить жваво. Ціни на тікети – від 21 до 63 євро. "Поки продали трохи більше половини квитків ("Нуево Сан Мамес" розрахований на 53 332 глядача. – Авт.), – розповів мені один із касирів, єдиний, хто погано-бідно зміг порозумітися англійською. – Але найактивніше квитки зазвичай розкуповують в день матчу. Так що трибуни будуть заповнені".
Знайомлюся з двома хлопцями, що відходять від віконця каси з купленими квитками. Звуть їх Йошка (так смішно в басконському варіанті звучить ім'я Оскар) і Аріц. "Так-так, як Адуріса, – пожвавлюється молодий баск, немов радіючи моїй обізнаності. – Але він не тільки мій тезка, але ще й мій кумир. Він завжди в моєму серці". На прохання дати прогноз на результат матчу, Аріц, чуть подумавши, видає: "Думаю, 1:0 на користь "Атлетіка". Хто заб'є? Звичайно, Адуріс".
А ось в клубному магазині "левів" мене вразили дві речі. По-перше, дорожнеча. Звичайна безіменна клубна футболка коштує 85 євро, а щоб купити іменну, з прізвищем свого кумира, теж Адуріса наприклад, за нанесення трафарету потрібно доплатити ще 20,75 євро. По-друге, у продажу немає (можливо, правда, з'являться в день гри) звичних матчевих шарфів. Зате все ще продаються недопродані шарфики до матчу плей-офф ЛЧ проти "Наполі". І при цьому – жодної уцінки! Ціна споконвічна – 16 євро. А ось що змусило посміхнутися в фан-шопі "червоно-білих", так це стильний клубний банний халат. Відразу згадався Артем Мілевський.