Поляки наповнили Марсель. Ділянка бульвару Прадо від набережної Жоржа Помпіду, де знаходяться входи в фан-зону, до стадіону "Велодром" – весь в червоно-білих кольорах. На стоянках – дуже багато машин і мікроавтобусів з польськими номерами. Візуально польських фанів навіть не в рази, а в десятки разів більше, ніж українських уболівальників.
"Мало поки наших – навіть покричати особливо нема з ким, – зізнається киянин Руслан (на фото – крайній праворуч – прим.). – Вчора ввечері ходили в бар, так нас, українців, всього шестеро було, решта – поляки. І майже кожен: "Давай з тобою вип'ємо!". Чого чекаю від гри? Знаєте, якщо чесно, приїхав просто добре провести час в хорошому місці. Мені здається, поляки зараз все ж таки сильніші за нас". Однак, коли проходила повз нас групка польських фанів гукає його: "Гей, Україно! Який буде рахунок?", Руслан, не вагаючись, видає: "2:1 наші виграють!". Після чого продовжує виливати мені душу: "Чому багато поляків? Та тому що не можна порівнювати їх і наші фінансові можливості. Ось дивись, я живу у Франції у друзів, за житло не плачу, і то поїздка мені обійшлася в тисячу євро. Я півроку збирав. Але все одно ні про що не шкодую. Вчора ось їздив в Екс-ан-Прованс, дві години чекав біля готелю, де збірна живе. Але коли вони вийшли, щоб їхати на тренування, з усіма сфотографувався на пам'ять – навіть з Шевченком. Одна людина мені тільки відмовила – Гармаш. Кілька сотень фоток зробив, прикинь, яка пам'ять буде!".
Польські фани, дізнавшись, що перед ними журналіст з України, починають "наїжджати": "А чому ти не в футболці своєї збірної?". "Вас багато – раптом бити почнете!", – віджартовуюсь я. "Не почнемо, – відповідають поблажливо. – Ви вас поб'ємо на полі. Навіщо битися тут?". На питання про результат матчу, поляки довго не думають, називаючи варіанти перемоги від 2:0 до 5:0 (!). А перераховуючи ймовірних авторів голів, навіть забувають про правила математики. "Значить так, Польща виграє 3 0, а голи заб'ють – Глик, Левандовскі і два – Милик", – починає загинати пальці Якуб з Щецина. "Почекай – почекай, так уже чотири виходить", – зупиняю я його. "Яка різниця! – нітрохи не бентежиться мій співрозмовник. – Нам треба забити побільше, щоб посісти перше місце в групі. Тоді в 1/8 фіналу ми будемо грати в Парижі, а туди зручніше добиратися. Мені від будинку на машині всього 10 годин".
Українські вболівальники, з якими довелося поспілкуватися в своїх очікуваннях більш стримані: "Подивимося. Найголовніше – щоб билися на полі, а не просто відбували номер".
До речі, щодо пісень, які горланять на вулицях польські фани. Дві з них мені особливо сподобалися. Одна виповнюється на мотив відомої пісні групи Pet Shop Boys "Go West", і кожен рядок починається словом "Polska". А друга річ співається на мотив ще більш знаменитої кубинської пісні "Гуантанамера".
Вчора ввечері звертало на себе увагу, що поліції в Марселі майже не видно незважаючи на те, що в місті вже тут і там можна було бачити групи уболівальників, що приїхали на сьогоднішніх матч. Я ще подумав, що поліція набирається сил перед серйозною роботою. А сьогодні вранці на очі трапляються ось такі речі.
Правда, незрозуміло, чиїх це рук справа: чи то підпилих фанів, то чи представників місцевої арабської молоді, теж великих любителів "попустувати" подібним чином. Але факт залишається фактом: це сталося напередодні гри збірної України.