Рінкон з дітьми. Фото О. Люлька
Колишній форвард київського "Динамо" Діого Рінкон приїхав до України. Вже як проповідник – на запрошення Ірпінської біблійної церкви.
В Ірпені Рінкон зі своїми друзями-місіонерами дав майстер-клас дітям, а також зіграв у футбол з ув'язненими.
- Діого, яка у вас зараз вага? – запитали ми у Рінкона.
- 95 кіло.
- Так, може, скинете десяточку – і назад в "Динамо"?
- Я б теж цього хотів (сміється). Але час не повернути назад.
- Настільки стерлися коліна?
- Так-так. Здоров'я вже не те. Але це і добре – хворі коліна нагадують мені, звідки я прийшов в місіонерство.
- Які були відчуття, коли через вісім років ступили на українську землю?
- Я заплакав, правда. А перше, що я помітив – як змінився аеропорт! Я молився Богу, щоб він дав мені можливість відвідати Україну. І ось, ця поїздка. Що стосується сліз, зараз, коли моє життя у Христі, я плачу майже з будь-якого приводу. Ми багато працюємо з дітьми, сиротами. Коли бачимо, що приносимо їм радість, це нас зворушує.
- Від вас під час майстер-класу я чув фрази російською: "Чітко граємо", "Будь ласка", "Давай-давай!".
- Ну я ж не всі забув (посміхається).
- А матюки?
- Я пам'ятаю їх. Але вони вже не частина мене.
- Кого з тренерів "Динамо" з найбільшою теплотою згадуєте?
- Мені важко було запам'ятовувати їхні імена. Але найбільш близьким для мене був Сабу (Йожеф Сабо. – авт.). Мені дуже подобався його стиль, такий радісний футбол, бразильський, більше на техніку.
- А Дем'яненко розповідав, що вас якось оштафували в "Динамо" аж на $ 100 тис. За 10 кг зайвої ваги?
- Я не пам'ятаю, – посміхнувся Рінкон. – Чесно.
- За чим з українського найбільше скучили?
- За моїм здоров'ям ... Звичайно, борщ, шашлик. В Ірпені нас нагодували борщем – во!
- А гру "Динамо" в останні роки бачили?
- Ви знаєте, в Бразилії побачити її складно.