Салют на честь закриття Ігор-2019 / Фото: AFP
Другі Європейські ігри позаду. І багато в чому вони вийшли зовсім не такими, якими їх очікували побачити. Згадуємо, чим запам'ятався Мінськ і 10 днів спорту по-білоруськи.
Підсумковий медальний залік Європейських ігор-2019 в Мінську: Україна посіла третє місце
АРЕНИ. Коли людина, яка живе спортом, вперше приїжджає до Мінська, її увагу завжди приковують спортивні комплекси міста – як їх кількість, так і якість. Чого тільки коштує стадіон "Динамо". Не дивно, що білорусам не довелося будувати нові локації для проведення Ігор – досить було прикрасити старі. Якщо їхати проспектом Переможців, то тільки там можна нарахувати з десяток спортивних споруд – і таких, де проходять змагання (наприклад, "Мінськ Арена" з двома основними будівлями або Палац спорту), і просто комплекси для тренувань та інших потреб спортсменів або ж офісів федерацій і комітетів (Будинок футболу, Палац художньої гімнастики – про подібний Дерюгіни мріють десятиліттями). Це не рахуючи тих, що розміщені на околицях міста або неподалік Мінська, на кшталт "Чижівки" і "Уруччя", куди спокійно можна було доїхати на громадському транспорті, який на час Ігор пускали частіше і довше, і Центру гребних видів спорту в Заславлі. І майже всі арени "причесані" – сучасні та комфортні. Але за захопленнями не забуваємо, що одночасно з усіма цими нововведеннями тут все ще присутній ностальгія за Союзом і вшанування – в пам'ятках і назвах вулиць – особистостей на кшталт Леніна, Маркса та Кірова.
МОВА. Білоруської мови в Мінську було по мінімуму. Просто людей, які говорять між собою нею, почула лише раз: в автобусі спілкувалися тато років 35 з дочкою близько шести років. Є вона на вивісках і в транспорті. Під час змагань і церемоній Ігор теж нагадувала про себе, але переважала все одно російська, поряд – англійська (особливо на легкій атлетиці).
ОРГАНІЗАЦІЯ І ГОСТІ. Що хвалили всі спортсмени, то це організацію, – як все було чітко, злагоджено і які молодці волонтери. Дійсно, всюди були розвішані покажчики, а хто плутався і з ними, завжди допомагали. Привітні хлопці на вході давали всім п'ятірню, а деякі носили з собою програвачі з музикою (було чутно і Sia, і LP, і інших сучасних виконавців). Гостей вистачало. Трибуни часто були заповнені. Особливо ломився стадіон на легкій атлетиці, ажіотаж був на гімнастичних дисциплінах і боротьбі. В останні дні було багато військових. Білоруси в цей час святкували річницю визволення від німецько-фашистських загарбників. Але, як виявилося, туристів було не так багато, як очікували, – всього 8000, хоча планувалося втричі більше.
На організацію витратили 265 млн доларів, тоді як Ігри в Баку коштували близько 5 мільярдів. Здавалося, що і формат буде скромніше. Але, перебуваючи там, це було не так помітно. А за атмосферою спортивного свята вивітрився весь скепсис. Хоча, мабуть, не у всіх. Краків, який повинен прийняти наступну Європіаду, відступився.
Ігри запам'яталися і вражаючими результатами українців – 51 нагорода при 16 золотих. Але ж з меншою кількістю видів і спортсменів, порівняно з Баку, медалей бажали обережно. Як з кіно: чим менше очікувань після перегляду трейлера, тим більше вразить сам фільм.